Про користь добровільного рекрутингу: у нашому взводі 75% бійців самі знайшли місця майбутньої служби

Про користь добровільного рекрутингу.

У нас у взводі біля 75% бійців добровільно прийшли в армію. Усі вони самі шукали собі місця майбутньої служби. Хтось домовлявся зі знайомими, хтось юзав відповідні Telegram-канали по рекрутингу, хтось ішов у частину поруч із домом і говорив із командирами…

На момент заходу в ТЦК у нас були вже відношення від частини. В учебці ми були всі разом, а після того поїхали за відношенням туди, куди домовилися. Принаймні наші командири запевняли, що в їхній практиці не було такого, щоб відбувся якийсь збій. Усі, кого взяв ТЦК на вулиці, чекали своєї долі, їх направляли просто на вакансії в різні частини Військово-морських сил. Уже по прибуттю в навчальний центр із нами знову проводили тести і співбесіду.

Розповім один епізод. Поруч зі мною був хлопець з однієї із західних областей України. Приїхав побачити Одесу, на пероні попросили закурити, набуцкали якісь мужики, він потрапив у райвідділ поліції, де йому ТЦК дав персональний екскурсійний бус. Коротше, стоїть розгублений, із побитим обличчям. Так ми й познайомилися. Тут рекрутери крутяться. Він їх питає: "А вам хто треба?"

– Англійську знаєш?

– Так, я два роки жив і працював в Ірландії.

– Хто за фахом і освітою?

– Інженер-технолог.

– О! Тоді слухай. Нам союзники будуть передавати катери для розмінування. Ми набираємо екіпажі. Якщо тобі цікаво, після учебки будеш відправлений на навчання в одну зі скандинавських країн, там після перепідготовки йдете навколо Європи в Чорне море й будете забезпечувати чистоту "зернового коридору".

– Саню, що скажеш?

– Ти море любиш?

– Так я його й не побачив. Мене ж прямо на вокзалі нагупали…

– Погоджуйся. Це буде цікаво й корисно. Але вирішувати то тобі…

Погодився. Так один "западенець" цього тижня став крутим моряком.

Джерело: Олександр Бабич / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора