Ніхто з командирів у Курській області не отримав задачі: "Ну, зайдіть, покіпішуйте". Командування розуміло, що треба зробити
Думки про Суджу. Суб'єктивне.
Як і багато хто ці дні, я пробував зрозуміти сенс стратегії формування плацдарму в Курській області. Щось почало формуватися в голові. Почали з'являтися відповіді.
1. Чому саме Курська область?
Нещодавно ворог планував наступ на Харків – Суми. ЗСУ формували резерв для відбиття наступу з того напрямку. Але потім ворог захлинувся в Харківській області й уже не розвивав наступу на Сумщині, бо перекидав підрозділи із Сумщини на харківський напрямок. Але план наступу із цього напрямку є досі, просто РФ перенесла наступ на час, коли вона доорганізує угруповання на тому напрямку.
Судячи з усього, командування ЗСУ вирішило не чекати, поки ворог почне трощити населені пункти на Сумщині, зайшло в Курську область, щоб зробити там буферну зону. Це дасть час нам на нашій землі, поки ворог буде розй...бувати авіацією Курську область.
Відповідь: якщо ти розумієш, що на цьому напрямку буде війна, то бий першим, поки ворог не чекає, і захоплюй ініціативу.
2. Чому ми так глибоко закріплюємося?
У Курській області є кілька важливих інфраструктурних об'єктів, які треба контролювати й гарно замінувати, що вже зроблено.
Окрім того, іде робота з мінування шляхів, якими ворог може підтягнути сили й засоби.
Це ускладнює розгортання колон у бойові порядки, бо це не донецький напрямок, тут організованого плацдарму немає, щоб його зробити, треба витрачати час, засоби й живу силу. Як авіацією й артилерією вибивати ЗСУ з інфраструктурних об'єктів, які дуже потрібні РФ і які при повному знищенні в реальності сьогодення неможливо відновити, – ну хз.
3. Але ж нам потрібні сили на покровському напрямку.
Так, потрібні, але спочатку треба нівелювати різницю в живій силі. На покровському напрямку пігдогі вже кидають резервні бригади в наступ, у них там ініціатива. Краще заставити ці резерви перекинути на напрямок, де вони не мають переваги, ніж битися з ворогом у тому місті, де їм комфортно, і за їхніми правилами, бо тут важливих для РФ об'єктів немає, усе розвалюється авіацією й ракетами. Якщо зможуть відтягнути туди резерви й цим дадуть нам тут час – це буде дуже здорово.
4. Але ж вони колись нас виб'ють із тієї території?
Так. Але при цьому розвалять купу своїх населених пунктів, втратять декілька інфраструктурних об'єктів і втратять ініціативу на харківському напрямку. Окрім того, після цього їм доведеться все ж організувати охорону кордону, бо зараз вони знімають усі підрозділи й кидають на Донецьку область, бо знають, що ми не перейдемо кордону. Розвалений район заставить їх виділяти частину ресурсів на охорону кордонів, щоб не допустити повторення, а це непросте завдання з урахуванням того, що в них людей не вистачає.
5. Але ж тут відомі блогери кажуть, що це все не потрібно й таким чином влада просто відволікає простий народ від подій на покровському напрямку?
Те, що деякі люди опустилися до того, що майже цитують Герасимова при оцінці цієї операції, – каже про їхній моральний стан багато. Але такі блогери свідомо спрощують ситуацію, тому що вважають своїх підписників за бидло. Такі воєнні операції мають дуже ретельне планування. Бійці, які туди пішли, мали конкретні задачі, командування розуміло, які кроки треба зробити, чого вони повинні досягнути, скільки набрати для обміну пігдогів, у який час які об'єкти мають бути заміновані, а які – знищені. Ніхто із цих командирів не отримав задачі: "Ну, зайдіть, покіпішуйте, головне, щоб увага народу з покровського напрямку на цьому зосередилася".
Два дні операція йде, судячи з території і втрачених РФ засобів (там з авіації вже три вертольоти й один літак, як я чув), поки все виглядає непогано.
Може бути в майбутньому що завгодно, це війна. Але давайте всі разом будемо підтримувати хлопців там, єдине що їм від нас потрібно, – це підтримка. Давайте всі на ній і зосередимося.
Джерело: Serg Marco / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора