Путін не зможе виграти цю війну. Одна річ – воювати за свою державність і зовсім інша – за виплату іпотеки і скасування тюремного строку

Чому Путін зазнає поразки.

Хто б міг подумати: зима, яка, згідно з російською пропагандою, мала стати ледь не останньою і для ЄС, і для України, добігла майже середини – але ні Україна, ні Європейський союз так і не скорилися російському диктатору.

Навпаки, газова залежність тієї ж Німеччини від Росії зведена практично до нуля. Схоже, що й Австрія прямує цим шляхом. Те, що багато політиків роками змальовували як неможливе, реалізується рекордними темпами. Як виявилося, все залежало від рішучості і політичної сміливості.

Як українець я хотів би від усього серця подякувати кожній австрійській сім'ї, кожному підприємству, які зрозуміли наш біль, не дали себе залякати і мужньо терплять пов'язані з переходом фінансові труднощі. Солідарність, яку Європа і світ виявили щодо України, без сумнівів стане гордою сторінкою в історії людства.

Путін розраховував на все що завгодно, але не солідарність. Колишній офіцер КДБ добре оцінює і використовує людське марнославство, жадібність і страх – але безпомічний, коли стикається із самовідданістю, милосердям і насамперед мужністю. Найголовніший урок із цієї злочинної війни полягає у тому, що на агресію треба відповідати мужністю, а не страхом.

Енергетична війна Путіна проти ЄС та України не принесла йому нічого, окрім втрат економічних і репутаційних. Путін втратив для Росії ринок, який протягом десятиліть був для російської економіки тим, що американці називають cash cow. Але ще важливіше: він втратив кредит довіри тих європейців, які тривалий час були готові закривати очі на його диктаторську риторику та політику. За принципом: це ж росіяни, у них своя правда.

Виявилося, що "своя правда" Путіна – це війна. Спочатку пропагандистська, а потім і фізична. Війна в Україні багато в чому розворушила спогади, пов'язані із серединою ХХ століття. Схожість кадрів військової хроніки примусила стиснутися мільйони сердець, насамперед у Європі. Надто очевидними були паралелі з 1939 роком.

Але були й розбіжності, бо цього разу світ відреагував правильно. Це одна з причин, чому Путін програє – і не лише в енергетичній сфері. Його абсолютно варварська "спеціальна воєнна операція", ця глибоко імперіалістична спроба повернути в рабство колишню колонію, розбивається на наших очах об спротив України та всіх порядних людей світу.

Так, Україну продовжують руйнувати ракетами. Так, російський диктатор компенсує відсутність успіхів на фронті спробами приректи мільйони людей на холодну смерть. Так, на нас насувається величезна мобілізація. Так, Путін наймає, озброює і відправляє на війну найгидкіші кримінальні елементи. І тим не менше він не зможе виграти цю війну. Тому що одна річ – воювати за порятунок свого народу, культури, державності і зовсім інша – за виплату іпотеки і скасування тюремного строку.

Для українських солдатів це вітчизняна війна, а для російських – шанс підзаробити. Для українців це питання виживання. Тож українці мають співчуття світу. Тому бачать, що світ їх не залишив і не залишить. Ми вдячні за це. Це дає силу. І примушує навіть найбільш зазомбованих росіян задаватися питанням: а чи має Росія шанс, коли проти неї увесь світ?

Джерело: Alexander Scherba / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора