Чоловіки їдуть у Польщу за €600–700 на місяць. Вони могли б піднімати економіку своєї країни – ціна питання насправді смішна
Українським чоловікам на заробітках не потрібні ні віра, ні мова, ні армія, вважає екс-депутат Київради, бізнесмен Олексій Давиденко.
Банально. Але ніяк не можу до цього звикнути.
Сьома ранку. Аеропорт. Одночасно вилітає три рейси в Польщу: два у Варшаву й один у Познань. У зоні контролю – натовпи кремезних міцних українських чоловіків. Видно, що більшість із них не кияни, вони їдуть не на прогулянку, а на заробітки, і летять за кордон уперше.
Летять уперше не на відпочинок із сім'єю, а на роботу. Самі-одні. Залишаючи сім'ю вдома. І повернуться вони за шість місяців додому не з мільйонами в кишені і навіть не із зарплатою директора держкорпорації, а із середньою зарплатою столичного менеджера. На сьогодні середня зарплата, яка чекає їх у Польщі, – це 2500–3000 злотих, або €600–700 на місяць. Мінус житло, мінус на життя. Блін. Для економіки, що реально працює, для інвестицій, які приходять у країну, і для виробництва, що розвивається, це ж реально не глобальні гроші.
Чоловіки, які могли б піднімати економіку своєї країни, їдуть піднімати економіку сусідів. А ціна питання насправді смішна. Щоб по всій країні був комфортний бізнес-клімат, було зелене світло для інвестицій, було зрозуміле оподаткування, було повне сприяння роботодавцям, які створюють нові робочі місця, була стабільна робота.
Ми теж летимо в Польщу. Але не працювати, а шукати новий ринок збуту для наших товарів. Розглядаємо ринок Польщі як перспективний для розвитку. Зарплати набагато вищі, ніж в Україні. Населення можна порівняти з Україною. Менталітет зрозумілий. Розташування близьке. Мова схожа.
Я люблю повторювати – створюйте робочі місця ви, якщо не хочете, щоб їх створювали для вас. Сьогодні виїхати в Польщу вигідніше, ніж залишатися в Україні. І якби я був кандидатом у президенти, я б написав на бордах одну-єдину фразу – поверну українців жити і працювати додому. Тому що там, на заробітках, їм не потрібні ні віра, ні мова, ні армія.
Уже в літаку, перед зльотом, молодий хлопець попереду мене набрав у Viber дружину і сказав: "Люба, я тебе кохаю. Цілуй малу. Шість місяців швидко пролетять".
Джерело: Алексей Давиденко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора