Я бачу кроки Зеленського останні 35 днів і не вірю, що після всього прожитого він здасть інтереси нашої держави

Коротко.

Я вірю Дмитру Кулебі. Я знаю його особисто і вважаю його висококласним професіоналом і справжнім українцем. І якби була зрада, його б у владній команді точно не було.

Упевнений, наші переговорники не самостійні гравці – самодури, а члени єдиної команди. Вони точно краще за нас знають ситуацію і мають у тому числі і його, Кулеби, мандат на переговори.

Я вірю Олексію Резнікову. Я знаю його особисто. Він високопорядний, фаховий і точно проукраїнський міністр. Він точно краще за нас знає ситуацію на фронті. І якби була зрада, його б у владній команді теж не було.

Так само я вірю президенту України. Я пишаюся ним зараз. Чекаю на його щоденні звернення і вірю, що багато хто за порєбріком ох...їв від того, який він виявився крутий.

Точно. Не той клоун чи сцикун, на якого вони так чекали. І це теж був їхній великий прорахунок.

Так. Я за нього не голосував, його постійно критикував і не підтримував. Але факти – річ уперта. Своїми діями від початку війни він докорінно змінив моє ставлення до нього. І всі ті, хто ці два роки розповідав нам про його російські погляди, точно йдуть нах...й.

Мені щиро соромно. За ті жарти про косовортку. За ті жарти про гру х...єм на роялі. За ті жарти про вечерю на кухні з батьками.

Я бачу його кроки останні 35 днів і не вірю, що після всього прожитого він здасть інтереси нашої держави.

Цей місяць. Мабуть, уперше за багато років мені було мегакомфортно в українському Facebook, тому що не було срачів, не було зради, не було політичного піару.

Була віра. Віра у президента, віра у ЗСУ, віра у волонтерів, віра в добровольців, віра в керівників на місцях, віра в людей.

Ми звикли радісно чмирити владу за Колю Котлєту, але чомусь забуваємо подякувати за Кулебу і Резнікова, за Залужного і Данілова, за Кіма в Миколаєві та Гайдая в Сєвєродонецьку. За Свириденко в економіці та Ляшка в медицині. За багатьох у владі, хто не з'...бався, а так само, як і ми з вами, х...ярить 24/7 тут, на своїх місцях.

Виявляється, усіх цих фахових і порядних людей привів теж він – президент України. Так а чого ж тоді мені зараз йому не довіряти й розводити тут срач?!

Пишаюся бути вдома. Пишаюся бути частиною єдиної незламної нації. Пишаюся бути українцем. Не вірю у зраду, а вірю в нашу перемогу.

Ось такі мої думки, малята.

Джерело: Алексей Давиденко / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора