Кортеж, літак, охорона. Найстрашніше – на наступний день після поразки. Ніхто не бере слухавки

"Поступило прохання СБУ працювати в умовах СІЗО із затриманим керівником підрозділу НАБУ. Просять безкоштовну камеру з неприємними сусідами", – пише Галущенку 21 липня 2025 року заступник міністра юстиції Пікалов.

Я дуже довгий час у політиці. І бачив уже багато. Бачив усесильних міністрів, найбагатших олігархів, майбутніх президентів, лідерів фракцій, революціонерів, активістів, блогерів, юристів, банкірів, тих, хто знесе владу, і тих, хто врятує. Бачив усіх.

Усіх їх об'єднує одне. У кінці вони програють.

Найстрашніше стає на наступний день після поразки.

Ніхто не бере слухавки.

Далі вся твоя влада перетворюється в те, що ти сидиш дома і згадуєш минулі битви. Щось плануєш. Щось думаєш. Щось накручуєшся.

Але це – все.

Фініш.

Нічого більше немає.

Нічого більше не буде.

Хтось упадає в депресію й починає пити.

Хтось продовжує діяльність і виглядає жалко.

Хтось просто дуже швидко помирає.

Але їх усіх об'єднує одне – вони програли.

Гарний політик – це той, який пам'ятає, що він програє. Бо в той самий момент, коли ти на вершині світу, коли здається, що ніколи більше не буде нікого кращого й усесильнішого за тебе, щось згадати, щось втримати у своїй голові дуже складно.

У той момент влади всі навколо букашки. Чого з їхньою думкою рахуватися? От ми, ті, хто на вершині, тут навічно. Тут дзвінок від СБУ, тут від офісу, а тут від президента. Тут один олігарх, тут інший, а там третій сидить у приймальні й чекає, поки ти пустиш його в кабінет.

Тут кортеж, тут літак, тут охорона, а тут підняв слухавку й перевів якусь букашку в погану камеру в СІЗО. Ще раз підняв слухавку – і молода секретарка вже в тебе в кабінеті. Ще раз підняв – і вже вечеря з відомим футболістом, якого ти бачив лише по телевізору.

Усе це дуже мінливе. Дуже тимчасове. І завжди закінчується.

Це не лише про Германа Галущенка. Він своє отримує.

Це про всіх.

Хто на вулиці Банковій. Хто – на Грушевського. Хто – на Володимирській. Хто десь ховається в банях у Палаці спорту.

Ви не переможете. Народ, історію, час неможливо перемогти.

Ви програєте.

І як ви будете жити після програшу – залежить від вас.

Це може бути погана камера СІЗО, а може – пенсія з дітьми й онуками.

Але те, що кожен отримає те, на що заслуговує, – це аксіома.

У цей вечір почитайте Екклезіаста.

Може, щось зрозумієте.

Джерело: ГОНЧАРЕНКО / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора