Перед вторгненням в Україну Путін погрожував Джонсону. Уявіть, президент країни дзвонить главі іншої країни й каже: "Можемо і ракету запустити"

Перед повномасштабним вторгненням Путін погрожував Борису Джонсону і говорив, що може вдарити ракетою.

Ця розмова відбулася по телефону. Тоді Джонсон говорив, що вторгнення в Україну призведе до санкцій Заходу і збільшення кількості військових НАТО на кордонах РФ.

"Борисе, я не хочу зробити тобі боляче, але з ракетою це займе лише хвилину", – згадує цю розмову Джонсон.

А ми дивуємося, що пропагандисти кричать, як будуть усюди бити ракетами. Учора вони хотіли бити по Лондону, завтра – по Вашингтону, післязавтра беруть Варшаву, а потім – Берлін. Там кожного дня своя шизофренія. Але ми розуміємо, що це робиться за вказівкою Кремля. Уявляю цю картину – сидить Путін у бункері, тупає маленькими ніжками і хоче бомбити весь світ.

Мені чомусь згадується британський сатиричний фільм "Смерть Сталіна". Там у дуже саркастично-сатиричній формі висміюється тодішня верхівка СРСР і сам Сталін. Опустимо сюжетні лінії та саму історію. Тут скоріше аналогія до того, як зараз абсурдно поводиться Путін і його близьке коло. Він виглядає як абсолютно ненормальна людина. І тут зовсім не смішно. Уявіть, президент країни дзвонить главі іншої країни й каже: "Можемо і ракету запустити".

Але щодо Джонсона. Ще одна цікава історія, про яку ви, напевно, забули, але я нагадаю. Ще будучи мером Лондона він порівнював Путіна з ельфом Добі з книг про Гаррі Поттера і закликав не обманюватися зовнішністю, заявляючи, що той є "безжальним тираном".

Ще тоді Джонсон не мав ніяких марних сподівань. Можу припустити, що розмова напередодні вторгнення додала йому впевненості, що Путін таки прийде з повномасштабною війною.

Джонсон завжди стояв на боці України, у квітні він приїздив до Києва, потім завжди агітував давати нам зброю, навіть після відставки продовжує просувати наші інтереси. Кожного разу, як ми бачимося, – завжди підтримка і заклик до активних дій. У нас чудові союзники, правда?

Джерело: Олексій Гончаренко / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора