А куди їх подіти? У Харкові діти житимуть у небезпеці до зупинення вогню

У Харкові росіяни вдарили дроном по дитячому садку.

Загинув комунальник, який працював поблизу, ще кількох людей поранено.

У приміщенні садка склався другий поверх. На щастя, після оголошення тривоги 48 дітей, які були в будівлі, і персонал встигли спуститися в підвал. У багатьох гостра реакція на стрес.

Бачив дивненькі коментарі, мовляв, а навіщо збирати разом стільки дітей? Закрити всю дитячу інфраструктуру, більше ніж троє – не збиратися!

На практиці має такий вигляд.

У Харкові лишається приблизно 100 тис. дітей. Зокрема й маленьких. Куди їх подіти?

Евакуювати всіх – неможливо. У маси людей немає можливості кудись їхати. Частина виїжджала, але повернулася.

У місті чверть населення – це біженці, зокрема з дітьми. Їм узагалі нікуди подітися.

Що залишається? Ховатися і сподіватися.

Школи формально онлайн.

Насправді батьки (особливо молодших класів) скидаються грошима, винаймають квартири (в ідеалі, з можливістю ховатися в підвал або інше укриття), де вчителі займаються з групами дітей.

Місто виживає. І тримає фронт.

Жодних способів гарантувати безпеку без припинення бойових дій немає.

Діти живуть і житимуть у небезпеці до зупинення вогню.

Зупинення вогню і його невідновлення – пріоритет.

Поки Росія не захоче зупиняти вогонь, прикладна допомога – це далекобійні засоби. Щоб уражати точки запуску, аеродроми. Й авіація – для перехоплення.

Якусь частину перехоплюють мобільні групи, зокрема й дронами, працюють наші ЗРК й авіація.

Але цих засобів замало.

Плюс – усе дуже близько до кордону.

Впливати потрібно на території Росії.

Джерело: Алексей Копытько / Facebook