"Надлишки" російського бойового потенціалу накопичують проти Європи

Багато хто рясно і на різні лади цитує канцлера ФРН Фрідріха Мерца. Логіка зняття обмежень загалом позитивна, питання в практичному відображенні. І у своєчасності.

Оскільки можливість розбирати російські війська на дистанції, стерилізація аеродромів у радіусі 300 км – це підрив спроможності наступати. А прорідження ППО – це підвищення ефективності наших атак углиб.

Ракети можна доправити швидко, влаштувати росіянам у червні місячник великих пожеж. Головне, щоб ці ракети були. Тоді "літній наступ" значною мірою залишиться на папері.

Тут багато подробиць, дивитися будемо за фактом.

На що потрібно звернути увагу.

1. Reuters повідомив, що генеральний інспектор збройних сил Німеччини Карстен Броєр 19 травня видав директиву: переозброїти бундесвер сучасними системами до 2029 року. Тобто за три з половиною – чотири роки.

Це не є сюрпризом. Броєр в інтерв'ю Welt півтора місяця тому анонсував завдання забезпечення до 2029 року бойової готовності Бундесверу чисельністю приблизно 200 тис. осіб. І раніше звучали такі тези.

У березні очільник Федеральної розвідувальної служби ФРН Бруно Каль зазначив: що раніше закінчиться гаряча фаза війни Росії проти України, то раніше Кремль буде технічно готовим напасти на Європу. Водночас Каль кинув фразу, котра нас різонула: "Якщо війна закінчиться раніше ніж 2029–2030 року".

Серед пріоритетів, які вказує Броєр: нарощування можливостей ППО, накопичення засобів для ударів більш ніж на 500 км, РЕБ, космос. Також боєприпаси всіх типів. НАТО очікує від Німеччини на нарощування спроможностей ППО вчетверо (стосується систем різної дальності).

Із метою ремілітаризації спрямують кошти від послаблення "боргового гальма", що стало можливим через (за фактом – завдяки) девіантній поведінці США.

2. Сьогодні ж вийшло інтерв'ю з главою СЗР України Олегом Іващенком, де зазначено: протягом двох – чотирьох років після закінчення війни з Україною Росія буде технічно готовою до нової агресії – проти Європи.

На цей часовий діапазон впливають різні чинники, зокрема наявність санкцій.

Отже: гіпотетичне підморожування війни 2025 року за умови скасування частини санкцій із боку США – це максимально негативний для Німеччини сценарій. Тому німці та ЄС загалом так нервують.

Водночас погрози посилення санкцій із метою наближення настання миру мають вигляд певної суперечності для Європи. Тому санкції ЄС здебільшого декоративні й з відкладеним ефектом.

Хоча є ґрунт, де інтереси України та ФРН (Європи) у деталях збігаються.

Командувач сухопутних військ ФРН Альфонс Майс два тижні тому заявив: через мілітаризацію економіки й суспільства Росія накопичує бойовий потенціал, який не повністю витрачають проти України. "Надлишки" накопичують проти Європи.

Зважаючи на логіку німецького генерала: що довше триватиме війна, то більший потенціал згенерує розігріта воєнна машина Росії. Тому воєнну машину треба охолоджувати/ламати, не знижуючи темпів ремілітаризації Європи й утримуючи санкції.

Демонтаж економічних, технічних, технологічних можливостей РФ вести війну – це момент, де повністю збігаються інтереси України й ФРН. Нарощування ударної потужності в глибину – також повний збіг. Як і ППО. Водночас в Україні все це робити значно дешевше з оперативним тестуванням у бойових умовах.

Тобто максимально розумне застосування ресурсів Німеччини – нарощування інвестицій в український ВПК. Тут мільярд питань. Не лише гроші. Сировина. Устаткування. Софт. Під'єднання України до протоколів обміну інформацією тощо. А також реальні санкції проти РФ.

Інакше виникає прагматична ситуація, яку німці мають добре розуміти.

Воювати до 2029 року – суперечить інтересам України. Україна шукатиме можливості виходу із війни. Формат і наслідки цього виходу можуть підвищити ризики для ФРН.

Особливо якщо Україну відкинуть як чинник стримування РФ.

Щоб Україна залишалася стримувальним чинником на боці Європи, треба пропонувати щось серйозне.

Європа не пропонує. Довго так тривати не може.

Джерело: Алексей Копытько / Facebook