Для кого Сєчин очищає американський ринок від сланцевої нафти? Відповідь на це запитання лежить на поверхні: наприклад, для Венесуели
Американська адміністрація не пустить на свій ринок російську нафту в значній кількості, вважає колишній віцепрем'єр РФ Альфред Кох.
Припустімо, що так воно і є: [президент компанії "Роснефть" Ігор] Сєчин хоче задавити сланцеву нафту у США.
Що це означає на практиці? Дивіться: США видобувають 12,23 млн барелів нафти на добу (найбільше у світі). Водночас вони експортують 1,5 млн барелів, а імпортують 7,5 млн барелів. Тобто США є чистим нетто-імпортером нафти на 6 млн барелів на добу.
Отже, США на своєму внутрішньому ринку споживають 18,23 млн барелів нафти на добу. Є серед цієї нафти й російська. Її частка в загальному споживанні нафти у США становить аж 0,7%.
Водночас наприкінці 2019 року США добували сланцевої нафти приблизно 9 млн барелів на добу. Тобто приблизно 50% усього внутрішнього споживання.
Ось я махнув чарівною паличкою і Сєчин переміг: сланцеву нафту припинили добувати, свердловини заглушили тощо. На американському ринку виник дефіцит у розмірі 9 млн барелів на добу. І всі імпортери кинулися цю прогалину затикати своєю нафтою.
Хочеться запитати: і Росія теж повезе свою нафту у США? Такий план? Тобто амбіція Сєчина полягає в тому, щоб завоювати велику (більшу за нинішні 0,7%) частку американського ринку?
Змушений його засмутити. Його не пустять на американський ринок. Як не пустять – неважливо. Або введуть ембарго на російську нафту, або придумають якісь санкції персонально проти "Роснефти". Але його не пустять 100%.
Ви вірите, що американська адміністрація, яка три роки жахала Європу своїми страшилками про залежність від російського газу, пустить на свій власний ринок російську нафту у значній кількості і тим самим потрапить у залежність від Москви?
У мене не вистачає фантазії уявити, що Конгрес, американське нафтове лобі, ЦРУ, Держдеп та інші, як тепер модно висловлюватися, актори дозволять ось так от просто з'явитися на американському ринку російській нафті.
Повірте: цього не може бути тому, що цього не може бути ніколи. А раз так, то для кого Сєчин очищає американський ринок від сланцевої нафти?
Відповідь на це запитання лежить на поверхні: наприклад, для Венесуели. Як це було ще 15 років тому, ще до "сланцевої революції", коли венесуельська нафта відігравала важливу роль на американському ринку.
І якщо це станеться (а це станеться), то це означатиме, що або Мадуро не буде взагалі, або Мадуро різко полюбить США. Ну і, зрозуміло, негайно розлюбить Сєчина. Якось так...
А Ігореві Івановичу залишаться від мертвого осла вуха. І зруйнована рецесією економіка Росії.
Джерело: Alik Kokh / Facebook