До кінця року буде 1–1,2 млн летальних випадків від COVID-19. Глобальний локдаун проблеми пандемії анітрохи не розв′язав, зсунувши її в майбутнє
Середньосвітову попередню летальність від COVID-19 завищено у 5–10 разів, вона має бути в межах 1%, вважає лікар-імунолог, доктор медичних наук Андрій Волянський.
А про COVID-19 буде?
Сьогодні у хроніці пандемії вималювалися дві круглі цифри. 7 млн інфікованих і 400 тис. летальних випадків. Першу цифру коментувати немає сенсу, вона дуже далека від реальності. Хіба що назву 10 країн, де попередня летальність менше ніж 1% – Саудівська Аравія, Катар, Білорусь, ОАЕ, Сінгапур, Кувейт, Оман, Бахрейн, Казахстан, Гана, Узбекистан. І дві країни, де нижче ніж 0,1% – Сінгапур, Катар. І варто згадати американських військових – 0,35% попередня летальність на вибірці 10,5 тис. І українських медпрацівників – 0,77% на вибірці 5050 осіб. Тобто ще раз повторю свою стару тезу – сьогоднішню середньосвітову попередню летальність 5,7% завищено у 5–10 разів через величезну кількість невиявлюваних інфікованих, вона має бути в межах 1%.
А ось другу цифру – кількість летальних випадків – спробую детально проаналізувати. Перша двадцятка на малюнку – це понад 90% усіх смертей у світі (370 тис.). До неї входять дев'ять європейських країн, шість американських і п'ять азіатських. В Іспанії, Італії, Франції, Німеччині, Швеції, Бельгії, Нідерландах, Туреччині, Канаді, Еквадорі фіксують значне зниження кількості летальних випадків на добу. Серед більшості країн-новачків двадцятки (Росія, Індія, Мексика, Бразилія, Пакистан, Перу) поки зростає кількість смертей. У Великобританії, Італії, Ірані та США кількість нових летальних випадків уже понад два місяці залишається високою. Підтягуються й інші країни з великою кількістю населення – Бангладеш, Філіппіни, Індонезія.
Зрозуміло, що абсолютним показником не обійдешся. Worldometers.info розраховує доволі багато критеріїв, мені здається більш відповідним для аналізу розвитку пандемії та прогнозу "кількість смертей на мільйон жителів". У країнах, де він менше ніж 10 (Індія, Китай, Пакистан, Бангладеш) можна з упевненістю говорити, що все ще попереду. Окремо стоїть тільки Сінгапур із показником 4, де попередня смертність приблизно 0,07%, тому шестимільйонна країна може спокійно чекати розвитку подій. І вже вісім європейських країн (не рахуючи карликів) та США мають цей показник вище від 300. Причому в чотирьох штатах понад 1000, що можна вважати критерієм закінчення першої хвилі.
Звісно, такий підхід спрощено. Має значення величезна кількість чинників – щільність населення, частка літніх, індекс здоров'я населення, частка населення в містах, національні особливості і багато іншого.
Загалом, уже проглядаються якісь очікувані речі. До кінця червня буде приблизно 500 тис. летальних випадків, до кінця року – 1–1,2 млн. Це приблизно 2% світової летальності, приблизно стільки ж, наприклад, убиває щороку СНІД і туберкульоз. Глобальний локдаун не дав перевантажити локальні системи охорони здоров'я, але проблему пандемії анітрохи не розв'язав, зсунув її в майбутнє. Лише кілька країн, де частка людей з антитілами до коронавірусу перевищила 15–20%, можуть вважати, що перша хвиля (найважча, до речі) завершується.
Удару по світовій економіці завдано серйозного, вагому частину приватного бізнесу закрили або вона виявилася знекровленою, кількість безробітних у розвинених країнах зросла в 1,5–2 рази. Думаю, не тільки в мене виникло відчуття "зрежисованості" кризи. $2 трлн, €1 трлн макродопомоги, оперативно виділені США і ЄС самим собі – вагомий аргумент. У злиденній Україні з величезним бюджетним дефіцитом, яка ледве витискає 120 млрд на рік на охорону здоров'я, раптом швиденько вдалося назбирати 65 млрд грн на пандемічний спецфонд і так само швидко й тихо його освоїти. Гроші, як відомо, люблять тишу.
Проблеми здоров'я людей, які пройшли або не пройшли локдаун, поки що важко оцінити. Інфаркти та інсульти, яких можна було б не допустити, смерті не від коронавірусу, яких могло б не бути, суїциди, багато іншого... Адаптивного карантину, який захищає групи ризику, не вводять і навіть не обговорюють.
Ну і наостанок. Думаю, міфічні 70–90% людей з антитілами не потрібні для колективного захисту. 40–50% буде достатньо. Є генетично стійкі, у когось спрацює перехресний імунітет. Тому друга хвиля восени цілком реальна, але її інтенсивність буде нижчою. Групи ризику треба захищати спеціальними заходами до закінчення другої хвилі. Або до появи вакцини. Дивлячись що станеться раніше. Але загалом, потрібно припиняти глобальну істерію і нарешті дозволити створюватися імунному прошарку завдяки дітям та здоровим дорослим.
Джерело: Андрій Волянський / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора