Підсумок десятирічної роботи фонду ЮНІСЕФ в Україні очевидний. Країна за охопленням щепленнями твердо увійшла до десятка найгірших у світі G

Локшина від ЮНІСЕФ. 23–29 квітня 2018 року – Всесвітній тиждень імунізації.

На початку 2015 року мені, як і багатьом, здавалося, що відхід від тендерних закупівель та передання прав на забезпечення країни медикаментами міжнародним організаціям – це крок уперед. Адже у 2014 році Олег Мусій, тодішній міністр охорони здоров'я, із великими труднощами лише під кінець року, але "продавив" усі тендерні перепони і забезпечив Україну вакцинами (див. табл.). Нехай у меншій, ніж потрібно, кількості (адже гривня впала, а бюджет не зріс), але забезпечив. І, що важливо, якісними вакцинами: виробництва Франції, Бельгії, Кореї.

Однак уже влітку 2015 року все стало на "свої" місця. Канадська гуманітарна допомога обсягом у $3 млн на закупівлю вакцин вилилася у фарс. У травні в Україну завезли нез'ясовно величезну кількість вакцин тільки проти поліомієліту, частину оральної вакцини розморозили і повторно заморозили, у липні МОЗ України оголосило про спалах цієї інфекції на Закарпатті, хоча губернатор і регіональне медичне керівництво стверджували, що міністерство змусило визнати неправдиві випадки вакциноасоційованого поліомієліту. І тоді, і зараз, за три роки, мені здається абсолютно логічним завозити у травні 3 млн доз вакцини тому, що за два місяці в липні буде виявлено спалах поліомієліту. Скажімо так, справдилося геніальне пророцтво керівництва МОЗ та регіонального представництва ЮНІСЕФ. Кілька місяців подумавши (куди поспішати?), новий міністр Сандро Квіташвілі восени оголосив про початок додаткової вакцинації проти поліомієліту, чим, до речі, перевищив повноваження (це функція головного санітарного лікаря країни).

Восени і взимку 2015 року Україна отримала ще 9 млн доз тривалентної вакцини tOPV проти поліомієліту у вигляді гуманітарної допомоги Євросоюзу. У лютому–березні 2016 року, незважаючи на найжорстокіший грип, що забрав життя більше ніж 300 українців, МОЗУ провело третій тур додаткової вакцинації.

У квітні 2016 року активність різко впала, настав режим "тиші", адже наближався день переходу (switch day) із тривалентної на двовалентну вакцину, коли в усьому світі вилучали нереалізований оральний препарат для утилізації. Потім тихесенько знищили понад 4 млн доз вакцини. Водночас через вищевказаний перехід ЮНІСЕФ глобально планував логістичні втрати tOPV у кількості кількох десятків мільйонів доз.

Меморандум про взаємодію МОЗУ та ЮНІСЕФ було підписано тільки в листопаді 2015 року, тому пояснити, чому саме ЮНІСЕФ так "безглуздо" розпоряджався нашою гуманітарною допомогою можна тільки тим, що спочатку фонд припускав дати Україні тільки поліомієлітну вакцину. Також це підтверджує те, що жодного обґрунтування вибору вакцин у травні 2015 року, природно, не прозвучало. На тлі цієї "поліомієлітної" активності суспільство не помітило того, що протягом 2015 року інші вакцини в Україну взагалі не завозили за винятком крихітної гуманітарної допомоги крихітної Грузії (див. табл.).

У грудні 2015 року ЮНІСЕФ та ПРООН отримали на свої рахунки річний бюджет на закупівлю лікарських препаратів, але перші вакцини надійшли у країну тільки в середині 2016 року. Отже, протягом півтора року завдяки переходу на закупівлі через міжнародні організації країна не отримувала календарних вакцин.

Закуповувати вакцини для України не відразу, а за якийсь час, стало для ЮНІСЕФ традицією. У квітні 2018 року надійшло 800 тис. доз вакцини КПК, закупленої за бюджетні гроші 2016 року. Препарати, придбані за кошти 2017 року, тільки цього літа почнуть надходити у країну.

Гроші, які виділяють на закупівлю вакцин, у доларовому обчисленні зменшилися відповідно до 2013 року майже вдвічі (див. табл.), тому український ЮНІСЕФ дійшов рішення змінити асортимент закуплених вакцин у бік дешевших індійських препаратів. Наскільки дешевших? У сто разів. Доза індійської АКДП у 10-дозовому флаконі коштує приблизно 5 грн, водночас як французький "Пентаксим" або бельгійський "Інфанрікс" – майже 500 грн. Нагадаю, що Олегу Мусію вдалося за мізерного бюджету 2014 року закупити 900 тис. доз розщеплених бельгійських і французьких вакцин.

Зважаючи на те, що потреба в АКДП немаленька – 1,5–2 млн доз на рік, посипалися бравурні релізи "ЮНІСЕФ економить для України величезні кошти, на зекономлені гроші купують додаткові партії індійських вакцин". У підсумку станом на 1 квітня 2018 року у країні "накопичено" 2,5 млн доз АКДП для дітей і 5,8 млн доз АДС-м для дорослих за потреби 1,5 млн доз для дітей і приблизно 3 млн для дорослих. Незважаючи на це, планують привезти ще 2 млн АКДП і 4 млн доз АДС-м (див. табл.).

Щоб обґрунтувати ввезення величезної кількості незатребуваних індійських препаратів, зовсім нещодавно в МОЗ виникла "чудова" пропозиція про створення 3-річного стратегічного запасу вакцин.

Також днями МОЗ заявило про те, що "вперше за 7-річний період країну забезпечено всіма вакцинами". Це неправда. Вакцини проти сказу немає, вакцини проти гемофільної інфекції немає, інактивованої вакцини проти поліомієліту вкрай мало.

Неправда і те, що за неодноразовими заявами в.о. міністра вакцини, схожі на індійську АКДП, уводять дітям у США та Європі. Серед розвинених країн клітинну кашлюкову вакцину застосовують тільки Сейшели. Наскільки погані індійські вакцини АДП-м та АКДС і болгарська вакцина АДС? Це застарілі реактогенні препарати, що містять ртутний консервант. Їх постачають в Україну в 10-дозових флаконах, хоча для внутрішнього ринку Індія застосовує 1-дозове фасування. У всіх країнах Євросоюзу застосовують тільки розщеплені коклюшні вакцини і тільки інактивовану (в уколі) поліомієлітну вакцину.

Болгарську нерозщеплену вакцину АДС не вводять 6-річкам у Болгарії (використовують бельгійський "Бустрікс"). Навіть якщо ми готові визнати себе жебраками, які не мають коштів на розщеплені вакцини, є шляхи оптимізації застосування клітинних вакцин. Більшість країн Африки й Азії вже кілька років суттєво економлять, закуповуючи 5-валентну вакцину (АКДП-ГепВ-ХІБ), але ЮНІСЕФ наполегливо продовжує закуповувати для України три вакцини замість однієї, прирікаючи наших дітей на три уколи замість одного за один прихід у поліклініку (а з урахуванням ІПВ – чотири уколи!).

Болюча тема сьогоднішнього дня – кір. Із початку 2017 року в Україні захворіло понад 16 тис. осіб, зафіксовано 13 смертей. Зважаючи на динаміку епідемічного процесу, досягти показників 2006 року (43 тис. хворих) мені видається абсолютно реальним.

МОЗ із вересня 2017 року, коли стало зрозуміло, що епідемія неминуча, зробило зусилля щодо активізації щеплення комбінованою вакциною проти кору, паротиту, краснухи. Але насправді протягом 2017 року ЮНІСЕФ завіз тільки 583 тис. доз "Пріорікса" за потреби 900 тис. доз без урахування відкладеного попиту, і до січня 2018 року вакцина була вже в дефіциті. У спішному порядку в лютому–квітні було довезено ще мільйон доз, але загиблих дітей і дорослих не повернеш і оцінити масштаб наростання епідемії поки можна лише приблизно. Окрім того, відповідно з осіннім наказом МОЗ щодо посилення боротьби з кором зі статистики виключили дітей від дев'яти років, завдяки чому на папері одержали цілком пристойне поточне охоплення вакцинації на рівні 90%.

За даними МОЗ та ВООЗ, охоплення вакцинацією проти кору, паротиту та краснухи протягом останніх 10 років різко падало двічі – у 2008–2010 та у 2015–2016 роках (див. діаграму). Спробую пояснити, із чим це пов'язано. З останнім падінням зрозуміло: протягом усього 2015 року і половини 2016 року вакцини не завозили.

Що сталося у 2008 році? ЮНІСЕФ привіз в Україну як гуманітарну допомогу 9 млн доз індійської вакцини проти кору і краснухи, і 3 квітня міністром охорони здоров'я було підписано наказ про початок додаткової кампанії. 13 травня 2008 року в ніч після щеплення помер 17-річний школяр із Краматорська.

Постфактум з'ясували, що вакцина не була зареєстрованою в Україні (застосували процедуру разового ввезення). Окрім того, у вакцину входив коровий штам "Едмонстон-Загреб". Він примітний тим, що завдяки високій імуногенності його наприкінці 80-х років минулого століття активно випробовували у високих дозах на грудних дітях 4–10-місячного віку в Гаїті, Бангладеш, Гвінеї, Нігерії та інших країнах із високою захворюваністю на кір. Було виявлено збільшення летальності у віддаленому поствакцинальному періоді, і в 1992 році ВОЗ рекомендувала не використовувати "Едмонстон-Загреб" у високих дозах, а провідні виробники взагалі відмовилися від його застосування (у бельгійській вакцині "Пріорікс" і французькій "Трімовакс" – штам "Шварц", в американській MMR VAXPRO – "Ендерс-Едмонстон", у російській – Л16) .

Додаткову вакцинацію було припинено 19 травня 2008 року, пізніше її так і не відновили, 8 млн доз вакцини було утилізовано після закінчення терміну придатності. Але страшна трагедія сталася не тільки у краматорській сім'ї. У величезній європейській країні батьки перестали вакцинувати дітей. Охоплення вакцинацією впало за всіма позиціями вдвічі, і слабкий зворотний тренд з′явився тільки у 2011 році (див. діаграму). Колективний імунітет було втрачено щодо всіх керованих інфекцій у всіх вікових групах (див. таблиці).

Червоним виділено охоплення менше ніж 80%.

Підсумок десятирічної роботи фонду ЮНІСЕФ в Україні очевидний. Країна за охопленням щепленнями міцно увійшла в десятку найгірших у світі. Довіру населення до імунізації підірвано всерйоз і надовго. За епідемією кору у країну прийде дифтерія. Серед дорослих проти дифтерії та правця щеплено приблизно 10%, серед дітей і підлітків – приблизно 40%. Для підйому захворюваності на дифтерію, окрім падіння рівня колективного імунітету, необхідний прихід сильного штаму. І, на жаль, схожий штам уже спричинив серйозні спалахи в Південній Америці та Азії. Перенесення його в нашу країну – лише питання часу.

Але якщо в Ємені наприкінці 2017 року змогли ввести екстрено групам ризику 2,7 млн доз вакцин, то в Україні погодяться на введення 20-центових індійських вакцин далеко не всі. Розщеплені вакцини постачають тільки на приватний ринок і їхня вартість недоступна для більшості українців. Сироваток проти дифтерії, правця, ботулізму у країні сміховинно мало. Укушеним тваринами з підозрою на сказ для екстреної профілактики доведеться купувати вакцину за свої гроші.

На жаль, навіть мені, людині, що присвятила 20 років свого життя теоретичній і практичній вакцинопрофілактиці, починає здаватися, що повернути цивілізовану імунізацію в Україну найближчим часом не вдасться.

Джерело: "ГОРДОН"