Папські амбіції ієрархів Фанару посилюють розкол у православ'ї

Архієпископ Прусський Елпідофор (Ламбриніадіс) запам'ятався великим прогином під патріарха Варфоломія ще 2014 року. 7 січня 2014 року у відповідь на позицію Синоду РПЦ про те, що РПЦ розуміє першість честі константинопольського патріарха як першого, кого згадують у диптихах серед рівних (без папських повноважень), на офіційному сайті Константинопольського патріархату було опубліковано статтю Елпідофора, на той момент – митрополита Бурси і професора теології університету в Салоніках.

"Першість архієпископа Константинополя не має нічого спільного з диптихами... Якщо ми будемо говорити про джерело першості, то таким джерелом є сама особистість архиєпископа Константинополя, який як єпископ є першим серед рівних", але як архієпископ Константинополя і, відповідно, вселенський патріарх, є першим без рівних (primus sine paribus)".

Варто зауважити, що в останні 100 років у Константинопольському патріархаті розвинене вчення про першість, фактично копіює модель Ватикану, у якій главу церкви – папу – вважають представником Бога на Землі.

З огляду на цю концепцію, Елпідофор активно допомагав Варфоломію у проєкті дарування автокефалії для ПЦУ. Саме за томос, виданий Фанаром Православної церкви України 2019 року, він і здобув свою престижну кафедру головного архієпископа і представника Вселенського патріархату у США.

А отримавши, негайно розпочав боротьбу за наступний етап кар'єрних сходів, що ведуть на константинопольський престол. Щоправда, по головах своїх православних колег і, не виключено, по голові самого патріарха Варфоломія. Одним із його недавніх кроків у цьому напрямку стало інтерв'ю грецькому виданню "Товима". У ньому архієпископ знову порушує питання права видавати автокефалію, точніше, обґрунтовує виключне право Константинопольського патріархату на дарування томосів.

І у своїх роздумах архієпископ Елпідофор несподівано робить висновок, що не Російська православна церква є церквою-матір'ю щодо української, а, навпаки, Москва – дочірня церква Києва.

"У випадку з українською церквою принаймні парадоксальним і хибним є твердження будь-кого про те, що церква в Москві є матір'ю церкви України. Якраз навпаки. Московська церква є дочкою української церкви, яка – українська церква – є дочкою Вселенського патріархату. Ви знаєте, що хрещення Русі, але не росіян, а, як відомо, Київська Русь – це не Росія, сталося за часів київського князя Володимира після його хрещення", – заявив він.

За логікою архієпископа Елпідофора виходить, що церквою-матір'ю щодо РПЦ є створена Петром Порошенком 2019 року ПЦУ, що саме собою – за межею абсурду. Не кажучи вже про те, що віряни РПЦ тоді теж, виходить, ніби належать до Фанару. Це ні багато ні мало заявка на 100 мільйонів вірян, що належать до чужої юрисдикції. Повна ж мрія Елпідофора становить понад 200 мільйонів вірян по всьому світу, яких звідкись треба взяти фактично неспроможному щодо цього Константинополю.

Ідея папства така сильна для архієпископа, що він тримає у фокусі й інші напрями для створення своєї величності. Боротьбу з Кіпрською та Елладською церквами за право представляти грецьке православ'я у світі теж ні на хвилину він не зупиняє. Грецькому телеканалу ERT Елпідофор нещодавно заявив: "Американська архиєпархія є природним лідером греко-американського лобі. Ми готові рухатися в будь-якому напрямку у співпраці з Грецією та Кіпром для захисту інтересів Батьківщини та нації".

У будь-якому напрямку заради Батьківщини. Варто нагадати, що сам архієпископ – громадянин Туреччини, як і його батько, який не побажав повертатися у Грецію, і з історичною батьківщиною його пов'язує хіба що бажання кар'єрного росту її коштом.

Гнучкість принципів, вільне поводження з канонами православ'я і живий інтерес до отримання влади роблять Елпідофора ідеальним кандидатом для Демпартії США, яка традиційно відбирає своїх агентів впливу на чужих юрисдикціях саме за такими критеріями.

На початку червня 2020 року архієпископа помітили у відверто антитрампівських маніфестаціях руху Black Lives Matter: "Сьогодні я приїхав сюди, у Бруклін, щоб висловити солідарність із моїми братами і сестрами, чиї права було жорстоко порушено. Ми маємо говорити і говорити голосно про несправедливість у нашій країні. Це наш моральний обов'язок підтримувати святість кожної людини... І тому я і надалі стоятиму попереду разом з усіма, хто відданий справі збереження миру, справедливості та рівності для кожного громадянина доброї волі, незалежно від її раси, релігії, статі чи етнічного походження".

До речі, архієпископа Елпідофора запросили на марш мер Брукліна Ерік Леруа Адамс і державний сенатор Ендрю Гунардес. Обидва вони за збігом обставин представляють головного бенефіціара протестів – Демократичну партію США. Раніше він узяв активну участь у написанні та поширенні так званої соціальної доктрини Фанару – "За життя світу", написаної також за збігом обставин із головних пунктів передвиборчої програми кандидата від Демпартії Джозефа Байдена: захист мігрантів, толерантність до девіацій, заміна християнських цінностей вільним трактуванням прав людини тощо.

24 квітня 2020-го з настанням мусульманського посту Рамадан архієпископ Елпідофор заявив: "у цей час, коли нам потрібна глобальна солідарність, я висловлюю побажання, щоб Рамадан допоміг об'єднати народи і нації навколо сенсу життя, надії на вічність, для поширення миру і доброї волі на землі, і в такий спосіб разом ми подолаємо цю світову пандемію".

Адже ніхто не примушував православного священника шукати розташування мусульманської громади США, чиї інтереси в передвиборчій кампанії взявся завзято захищати Джо Байден, присвятивши їм кілька розділів своєї програми? Ні. А народи і нації навколо сенсу життя, за його словами, тепер об'єднує не Христос, а Рамадан.

Свій політичний активізм рамками православ'я і тим паче канонів він обмежувати не збирається. Це, по суті, заява про старт активної політичної діяльності у, зауважимо, далеко не православній країні, яка наразі на порозі президентських виборів. Тобто на боці однієї з двох найбільших політичних партій США.

Саме папські амбіції, а не незалежність ПЦУ, як продавав наївним патріотам у 2018–2019 роках Петро Порошенко, дали поштовх до зближення Фанару і Банкової. Протиріччя розкрилися значно пізніше, коли виявилося, що Фанар фактично створив в Україні екзархат, без будь-яких ознак автокефалії. Про жодний патріархат не йшлося і не йдеться зараз. "Київська Русь – Київ, а сьогодні це Україна – це юрисдикція Вселенського патріархату. І отже, Київ – це митрополія!" – уже без сорому заявляє архієпископ Елпідофор, який безпосередню взяв участь у створенні ПЦУ, у недавньому інтерв'ю "Товима".

Усе це свідчить про те, що думки ієрарха Фанару зайняті лише одним – збором/відбором у інших церковних юрисдикцій. Неважливо, як і в кого їх відібрано. Неважливо, де буде сам патріархат. Хто насправді патріарх Варфоломій або кандидат у президенти Джозеф Байден, або президент Туреччини Ердоган – керує діями архієпископа американського, важко сказати. Хоча насправді важливіше запитання – кому в духовному сенсі служить архієпископ Елпідофор, який навмисно посилює розкол у світовому православ'ї, наполегливо вибудовує під себе сценарій папства, з намірами підпорядкувати якнайбільше церковних юрисдикцій.

Джерело: Золотарев Андрей / Facebook