Вступ України до НАТО – це не ескалація, а, навпаки, – спосіб врегулювання. Будь-які гарантії безпеки Україні без вступу до НАТО – це профанація й ілюзія
Пригадую 2008 рік. Як голова Верховної Ради я підтримав ініціативу президента Віктора Ющенка й підписав політично ризиковане, але стратегічно необхідне звернення до НАТО про приєднання до плану дій щодо членства в Альянсі. Часи були такі, що прихильники членства в НАТО, незважаючи на перемогу Помаранчевої революції, складали очевидну меншість. Фонд "Демократичні ініціативи" казав про орієнтовно 22%.
У НАТО до ідеї вступу України теж ставилися, м’яко кажучи, обережно. Парадокс полягав у тому, що Захід розумів важливість України і водночас боявся інтегрувати її. "Не треба провокувати Росію", – казали нам. Щоб аргументи України були почуті, у 2007 році ми заснували Київський безпековий форум. Із того часу на цій (не без гордості скажу) унікальній платформі відбулися десятки, якщо не сотні подій, дискусій і обговорень за приєднання України до Альянсу. З вірою в те, що ми досягнемо мети.
Чому вступ до НАТО є пріоритетом номер один для України? Бо це головна умова виживання України.
На нашій землі триває війна, бо ми не в НАТО. І це є одна з найбільших несправедливостей і прогалин у системі євроатлантичної колективної безпеки. Ми платимо високу і страшну ціну за багатовекторність, позаблоковість і "гарантії без гарантій".
Сьогодні в українській політичній еліті, у західних урядових колах уже одностайно погоджуються, що Україна має стати членом Альянсу. Кількість прихильників вступу до Північноатлантичного альянсу серед українців сягнула майже 90%. Це більше, ніж кількість прихильників вступу до ЄС, і фактично дорівнює кількості тих, хто підтримує державну незалежність України. Із жодного іншого питання серед українців немає такої згоди.
Питання: коли? І тут якраз жодної ясності немає. Мовляв, якось воно неодмінно станеться, але коли й за яких обставин, достеменно невідомо. Можливо, після війни.
Але це погана риторика. Бо не треба чекати закінчення війни, щоб вступити до НАТО. Сам вступ до Альянсу – це великий крок до її завершення. Мене відверто дивує острах щодо можливої "ескалації конфлікту" через вступ України до НАТО. Усе вже ясно й усе вже перейдено.
Вступ України до НАТО – це не крок до ескалації, а, навпаки, – спосіб врегулювання. Бо інакшого шляху, щоб зупинити Росію, не існує. Вони визнають лише силу.
Будь-які гарантії безпеки Україні без вступу до НАТО – це профанація й ілюзія, це новий Будапештський меморандум ні про що й ні про кого. Можна тисячу разів виступити перед міжнародною спільнотою й написати тисячу статей про гарантії безпеки. Але єдина стаття, яка в цій справі працює, – ст. 5 НАТО.
Ми повинні бачити чіткий алгоритм наших дій. Сьогодні про це кажуть наші друзі й партнери. З такою ініціативою, наприклад, виступила одна з найавторитетніших американських аналітичних інституцій – Атлантична рада. Посли Джон Гербст і Александер Вершбоу разом із генералом Дугласом Лутом представили на КБФ спеціальне звернення із цього приводу до президента США. Доповню їхні міркування такими тезами:
- Безумовно, на Вашингтонському саміті треба ухвалити рішення про запрошення розпочати переговори про приєднання. Це зробить шлях України до НАТО незворотним. Водночас варто чітко визначити часові межі цього процесу.
- Треба схвалити зміни до Конституції України, що дозволять мати на території України військові бази країн – членів НАТО.
- Треба втілити ті зміни й реформи, на яких наполягає Альянс і без яких членство України в НАТО неможливе за замовчуванням.
Вступ України до НАТО – справа складна. Україна перебуває у стані війни. Майже 20% нашої території окуповані. Але є й прецеденти. У 1955 році до Альянсу було прийнято Німеччину, хоч її інша частина перебувала під окупацією Радянського Союзу. Окрім того, ефективність будь-якої системи (НАТО в тому числі) визначається масштабом викликів, які ця система може здолати. Сам вступ України до НАТО створить принципово нову систему колективної безпеки у світі. Я переконаний, що в недалекому майбутньому про членство України в НАТО говоритимуть як про найвдаліший і найуспішніший крок в еволюції Альянсу.
Вступ України до НАТО, натовські зброя й технології та дух волі і свободи сучасної України, наш неймовірний спротив сильному ворогові – це саме та амальгама спільних зусиль і прагнень, яка здатна покласти край численним загрозам у цілому світі, убезпечити його на довгі роки від нових війн і нових конфліктів. Бо в сучасному глобальному світі немає рішень із локальними наслідками. Світ взаємопов’язаний і взаємозалежний. Наше членство в НАТО може прибрати загрози не тільки на європейському континенті, але й на Близькому Сході, у далекому Тайвані, на Корейському півострові.
США стоять на переломному моменті своєї історії, коли треба зупинити агресію Росії, сказав президент Джо Байден у своєму зверненні до американського народу. І саме Україна – на вістрі цього процесу. Ми – фортеця світлої частини світу.
Джерело: "Українська правда"