Вічний біль – пам'ять про невинних жертв у Ходжали G

Мигдаль цвіте першим із дерев. Це відбувається посеред зими, зазвичай у лютому, його вважають передвісником весни. Мигдаль уособлює надію на пробудження нового життя після довгих зимових холодів.

У ніч із 25-го на 26 лютого 1992 року, коли мигдаль, розцвітаючи по гористих скелях усього невеликого азербайджанського міста Ходжали, став свідком того, як білий сніг забарвився в незвичайний червоний колір. Тоді в одному з невеликих міст Азербайджану було вбито 613 осіб, із них – 106 жінок і 63 дитини. Місто мало назву Ходжали. Так в історію вірмено-азербайджанського нагірнокарабахського конфлікту було вписано найкривавішу сторінку з назвою Ходжалинський геноцид.

Начебто після Другої світової війни весь євразійський континент, який стикнувся з її жорстокістю й страхіттями у вигляді мільйонів невинних людських жертв, нарешті має усвідомити наслідки таких трагедій і чутливіше ставитися до фундаментальних людських цінностей. З огляду на принципи гуманізму, впливові міжнародні організації ухвалили численні конвенції та інші важливі документи. Але...

На жаль, у наш час стрімко глобалізований світ підносить нові виклики й загрози, які в багатьох випадках закінчуються негативними, а інколи й трагічними наслідками для тих чи інших суверенних держав. Унаслідок негативних геополітичних процесів деякі країни стикаються з конфліктами, які призводять до масштабних гуманітарних катастроф, а в деяких випадках – до втрати територіальної цілісності та суверенітету. На превеликий жаль, під час конфліктів на величезному геополітичному просторі трапляються воєнні злочини, масові вбивства, а місцями і геноцид проти цілого етносу і навіть народу.

Геноцид 6 млн осіб відомий як Голокост. Міжнародна спільнота в особі ООН цьому жорстокому акту проти людства дала і політичну, і правову оцінку. Начебто людство вже мало б усвідомити наслідки цих звірств. Але в підсумку ми ще не раз ставали свідками того, що людська пам'ять дуже коротка.

У 1994 році маленька африканська країна Руанда лише за 100 днів через масові звірства стала місцем поховання майже 1 млн осіб. 11 липня 1995 року в одному з маловідомих балканських поселень Сребрениці внаслідок різанини було вбито 8 тис. дорослих чоловіків і підлітків. Цим жахливим злочинам проти людства з боку законодавчих органів багатьох країн було дано правову оцінку. Її дали і геноциду в Ходжали.

У своїй резолюції, ухваленій 8 грудня 2011 року, Сенат Мексики заявив, що 26 лютого 1992 року підрозділи збройних сил Вірменії атакували цивільне населення міста Ходжали в Нагірно-Карабаському регіоні Азербайджану та вчинили геноцид, під час якого було вбито сотні людей.

1 лютого 2012 року комітет із зовнішніх зв'язків Сенату Пакистану одноголосно ухвалив резолюцію, що засуджувала окупацію азербайджанських територій і геноцид, які скоїли вірменські збройні сили в азербайджанському місті Ходжали. Крім того, 22 квітня 2012 року Сенат Республіки Колумбія ухвалив документ у зв'язку з окупацією територій Азербайджану. У цьому документі події, які трапилися в Ходжали 1992 року, визнано геноцидом, засуджено вірменську окупацію територій Азербайджану і висловлено підтримку територіальній цілісності Азербайджану і його міжнародно-визнаним кордонам.

Парламент Чехії ухвалив резолюцію, що засуджує Вірменію за скоєння злочину проти людства (19 лютого 2013 року). Чеський парламент став першим законодавчим органом у Європейському союзі, що засудив Вірменію за вчинення злочину проти людства в Ходжали.

Вищий законодавчий орган Республіки Словенія (Державна рада) 22 січня 2016 року ухвалив офіційний документ, у якому ходжалинські події оцінили як масові вбивства та злочини проти людства. У документі також висловлено підтримку резолюціям, ухваленим ГА ООН, парламентом Європи, ПАРЄ та ОБСЄ про суверенітет і територіальну цілісність Азербайджанської Республіки.

На 39-й сесії, яка відбулася 20 листопада 2012 року в Джібуті, Рада міністрів закордонних справ Організації ісламського співробітництва (ОІС) ухвалила резолюцію, що визнає Ходжалинську різанину геноцидом. Плюс, заключне комюніке, ухвалене на 12-й сесії ісламського саміту і конференції ОІС, проведених у Каїрі в лютому 2013 року, закликає країни-члени докласти зусиль для визнання Ходжалинського геноциду.

7 серпня 2013 року Національна асамблея Республіки Панама ухвалила резолюцію "Про окупацію азербайджанської території місцевими силами". Асамблея суворо засудила окупацію Вірменією азербайджанських територій та порушення прав людини щодо азербайджанців, особливо під час Ходжалинського геноциду 1992 року. Далі в резолюції міститься заклик до Вірменії дотримуватися резолюції 822 (1993 року), 853 (1993 року), 874 (1993 року) і 884 (1993) Ради Безпеки ООН.

Хотілося б зауважити, що 1 вересня 2014 року комітет із міжнародних питань Національної асамблеї Судану ухвалив заяву "Про масові вбивства цивільного населення Ходжали". Посилаючись на заключне комюніке, ухвалене на 12-й сесії Ісламського саміту і Конференції ОІС, проведених у Каїрі в лютому 2013 року, ця заява визнає масові вбивства в Ходжали актом геноциду і злочином проти людства. А також засуджує вірменську агресію проти Азербайджану та висловлює підтримку територіальній цілісності Азербайджану, закликає Вірменію вивести свої збройні сили з окупованих територій негайно, повністю і беззастережно.

Крім того, палати представників понад 10 штатів США – Арканзасу, Коннектикуту, Джорджії, Індіани, Мена, Массачусетсу, Нью-Джерсі, Нью-Мексико, Оклахоми, Пенсильванії, Огайо, Теннессі, Техасу і Західної Вірджинії – ухвалили відповідні документи, що визнають і відзначають Ходжалинський геноцид. Ці документи засуджують окупацію азербайджанських територій вірменськими збройними силами, убивство більше ніж 600 невинних громадян у Ходжали і висловлюють співчуття жертвам.

У своєму рішенні від 22 квітня 2010 року Європейський суд із прав людини кваліфікував масове знищення азербайджанського цивільного населення міста Ходжали як "діяння особливої тяжкості, які рівносильні воєнним злочинам або злочинам проти людства". Як бачимо, є визнаний факт скоєння злочину проти людства – геноциду в Ходжали. Є й обвинувачені в ньому. Немає тільки покарання всім тим, хто в ньому винен.

Один із головних ідеологів масових убивств цивільного населення в місті Ходжали Серж Саргсян, який згодом став третім президентом Вірменії, зізнався в інтерв'ю британському журналістові Томасу де Ваала і заявив: "До Ходжали азербайджанці думали, що можуть жартувати з нами, вважали, що вірмени не можуть підняти руку на цивільне населення. Нам удалося зламати цю стереотипну думку. Саме так і було". А потім, відповідаючи на запитання журналіста, чи шкодує він про смерть сотень людей, Серж Саргсян без особливого збентеження сказав: "Я абсолютно ні про що не шкодую", оскільки "такі потрясіння необхідні, навіть якщо це коштує тисяч життів".

На превеликий жаль, геноцид у Ходжали не єдиний злочин, який вчинили вірменські окупанти і сепаратисти. Адже всі їхні жорстокі дії проти мирного азербайджанського населення відкрито порушують усі принципи і норми міжнародного гуманітарного права, зокрема Женевської конвенції від 1949 року.

Заяви, які звучали з Вірменії, далекі від гуманізму і загальнолюдських цінностей, ще раз свідчать про небажання цієї країни визнати свою провину в жахливому злочині. І, на наш превеликий жаль, досі щодо Вірменії, яка понад чверть століття тримає під окупацією 20% територій Азербайджану, не запроваджено жодних санкцій, а проти конкретних осіб, винних у вчиненні злочину, не вжито відповідних кримінальних заходів. Адже саме розуміння і почуття відповідальності за скоєні злочини завжди і скрізь були і будуть гарантією того, що винні в них не скоять нових злочинів. І де, як не в Україні, яка в наші дні сама зіткнулася із сепаратизмом і його трагічними наслідками, зрозуміють той біль, із яким кожен азербайджанець живе вже більше ніж два десятки років...

Наші серця переповнені болем і гнівом через те, що сталося, але воля і дух нашого народу не зломлені. І ми твердо віримо у справедливість, яка скоро переможе – у справедливість Ходжали.

Джерело: "ГОРДОН"