Коли чую фразу "зробити Росію вільною й успішною", думаю – а на хріна? Усі вільні все одно їдуть

У прекрасній вільній Землі майбутнього ми, безумовно, скасуємо до біса національності й країни за етнічною ознакою. І видавати громадянство будемо за результатами тесту, що базується на зведенні воєдино розумових даних, здібностей до моральної емпатії, освітнього рівня, сприйняття загальнолюдських цінностей, поведінкових норм тощо.

Скільки у тебе умовний показник? Сорок п'ять? От тобі, друже, автомат, скломий і паспорт "ДНР". Їдь. Успіху. Трохи вище? П'ятдесят два? Ну, ок, розподільний капелюх каже: "Воронеж". Дев'яносто? Сомаліленд. Сто п'ятнадцять? Будьте ласкаві, паспорт США. Сто сорок? Раді вітати вас в Ісландії, сер. Сто п'ятдесят? Шалом, лехайм, мазл тов! Сто шістдесят? Ілоне, ми тобі сантехніка на Марс знайшли.

Національністю буде показник розумового, морального, освітнього та людського розвитку. Він же буде і візою. Хочеш перейти на наступний рівень і жити в успішнішій країні? Навчайся. Розвивайся. Удосконалюйся. Принесеш користь. Вивчи математику, створи виріб мистецтва, винайди нейропротез, урятуй пташеня, борися із жорстокістю і рабством. Склав іспит – ось тобі список нових країн, що відкрилися. І купити це громадянство не можна буде. Пофіг на твої гроші, які ти десь там накрав.

І коли ти говориш: я живу ось там – усі одразу розуміють, з ким мають справу. А коли ти кажеш: я живу ось тут – усі теж одразу розуміють, із ким мають справу. Тому коли я чую фрази типу "зробити Росію вільною й успішною", щоразу думаю – а на хріна? Усі вільні й успішні зрештою все одно знімаються із цієї території та їдуть до і так вільних і успішних міст. Тільки зараз витрачають на цей переїзд набагато більше зусиль, ніж потрібно, для чогось доводячи свою національну належність і шукаючи в собі якесь коріння. Це я не про себе, коли що. Так, узагалі. Ін дженерал.

Ну, ось що вам, наприклад, від моєї національної належності, якщо я – імперський мудак? Не коріння вам треба перевіряти, дорогі мої міграційні офіцери, а мізки. А у Воронежі нехай живуть люди з накраденим мільярдом баксів у підвалі, догхантери, глядачі "Битви екстрасенсів", свідки пришестя "савєцкой" ковбаси по два двадцять, стражденні за сильною рукою і любителі "сємок" на кортах. Люди повинні жити там, де їм добре. Скріпи до скріп, камені до каменів. Усі бажання мають здійснюватися.

Бухаєш, мочишся в підворітті, репетуєш на дітей, б'єш тварин, ненавидиш не таких і практикуєш моральну ідіотію – будьте люб'язні, ось вам мікрорайон Хіммаш, 132 вулиця Будівельників. До ваших послуг комфортні під'їзди для сцяння і модернізовані лавочки для блювання. І без різниці, звідки ваше коріння і який у вас колір шкіри. Іспити треба було складати нормально. Хочеш виїхати з Балашихи, учи англійську. Бонжур, йопта. І все одразу стане органічно й опиниться на своїх місцях.

Джерело: Аркадий Бабченко / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора