Скажіть, артисти Росії – це якийсь окремий вид людей, який апріорі позитивний? Як котики?

У народного артиста РФ Михайла Державіна була можливість вивищити своє слово проти злочинів російської влади так, щоб його почули мільйони, але він "не зробив ні хріна, мовчав і жив у своє задоволення", пише журналіст Аркадій Бабченко.

Ну, тому що, як тільки вмирає будь-який – от абсолютно будь-який – артист, то вся стрічка відразу: ах-ах, ох-ох, яка трагедія, боже-боже.

Лізеш дивитися. Михайло Державін:

  • член "Единой России" (з 2003-го);
  • "лідери "Единой России" – чарівні люди, які зробили багато для нашої країни" (2003-й);
  • заклик до Володимира Путіна залишитися на третій термін (2006-й);
  • довірена особа "Единой России" (2007-й).

Ок. З висловлюваннями "за" все зрозуміло. Лізеш дивитися висловлювання "проти". Ну, типу – зупиніть війну! Припиніть окупацію! Припиніть репресії!

Нуль. Тиша.

Знизуєш плечима. Думаєш: жила людина, у якої була можливість вивищити своє слово проти злочинів так, щоб його почули мільйони. Не зробив ні хріна. Мовчав і жив у своє задоволення.

Ну і хер би з ним якось.

Ні. Щось знову ні.

Джерело: Аркадий Бабченко / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора