Світ незабаром почне оплакувати палестинських дітей, загиблих під час відповіді Ізраїлю. Плакати, перебуваючи на безпечній відстані, світ завжди вмів

Дуже скоро перед світом учергове постане питання про колективну відповідальність. Ось щойно закінчать дотирати до землі один відомий сектор, ось підуть фото – і світ ахне. Світу ахати – як дурню з гори котитись. Казала моя бабуся.

Але світ, що плаче зараз, передивляючись фото та відео звірств у єврейських кібуцах – звірств, спричинених атакою ХАМАС, – точно так же почне оплакувати палестинських дітей, загиблих під час відповіді від Ізраїлю. Постануть закономірні питання.

Чи винне палестинське немовля в тому, що його батько вирізав єврейську сім'ю? Чи винна вагітна палестинська жінка, що її чоловік знущався над єврейськими жінками, захопленими в полон?

А немає відповіді.

А нам сидіти й спостерігати. Бо на нас теж чекає осуд світу, якщо все піде плюс-мінус так, як заплановано.

І тоді в нас запитають.

• Чи винні жителі Криму, які загинули від атаки українських безпілотників, у тому, що колись Крим захопили "ввічливі чєловєчкі"?
• Чи винні жителі Донецька, що перебували поруч зі складами, які вибухнули, у тому, що колись вони не змогли (не захотіли?) евакуюватися із захопленого терористами (за підтримки Росії) міста?

І якщо вони, по суті, невинні (некомбатанти), то за що ж їх убивати?

І як би ми не заявляли, що винні, що виїхати була можливість – нам не повірять. Бо відповідей на ці запитання немає. І не буде. Бо тоді прийдеться повернутися на майже століття і запитати:

• Чи винні були жителі Хіросіми, Нагасакі, Токіо, що заплатили таку страшну ціну за амбіції своєї країни?
• Чи винні були жителі Дрездена, сплачуючи свою страшну ціну?

А немає відповіді. Бо на будь-яку відповідь обов'язково постане питання: а чим винні були жителі Бахмута, Мар'їнки, Києва, Попасної, Маріуполя? (Список довгий).

І можна піти далі, отримавши десь таку відповідь: коли зло абсолютне, його можна спинити лише абсолютними методами.

Ця остання відповідь поганенька, я розумію. Але коли подивитися низку фото – вони виглядають усі більш-менш однаково. І без Google та якихось порівнянь чорно-білості та кольоровості складно було б сказати, чим відрізняються Дрезден від Мар'їнки, Токіо від Бахмута, влучання ракети в сектор Гази від влучання ракет по Ізраїлю.

Але світ усе одно буде плакати. Плакати, перебуваючи на безпечній відстані, світ завжди вмів.

Але світ усе одно знайде аргументи і скаже: то чим відрізняється вбите немовля єврейське від палестинського?

І на це питання теж немає відповіді...

...бо насправді світом рулить право сильного.

І коли тебе хочуть вбити – можеш не сумніватися, тебе вб'ють. Якщо ти будеш пручатися і не станеш робити те саме у відповідь. Якщо не доведеш власну силу. Інакше тебе не стане. І не стане твоїх дітей. Отих невинних немовлят.

Щось таке сказала колись одна розумна єврейська жінка. До речі, теж за народженням киянка.

Джерело: Diana Makarova / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора