"Слузі народу" видали безпрецедентний кредит довіри. Хлопці, все необхідне для глобального прориву України у ваших руках. Рвіть! G

Україна ще не доросла до Ігоря Смешка

Більше ніж тиждень уже минув після закінчення виборів у Верховну Раду. І настав час нарешті неквапливо і спокійно підбити підсумки.

В одному з інтерв'ю мене запитали, чи відпущу я бороду, якщо партія Ігоря Смешка "Сила і честь" не потрапить до Верховної Ради. Я сказав: "Так, відпущу". Слово я завжди тримаю, тому довелося відпускати бороду. Але це не найгірше в житті – є речі й гірші.

Я хочу торкнутися підсумків виборів. І почну, напевно, з партії Ігоря Смешка, керівником штабу якої мені випала честь бути. Партія набрала 3,82% голосів. А це 558 652 голоси. Добре це чи погано? Звичайно, мені це дуже не подобається. Я, чесно кажучи, був кращої думки про виборців: що вони в цьому строкатому калейдоскопі різних програм і платформ таки зупиняться на програмі партії "Сила і честь".

У чому причини невдачі? Їх кілька. Перша – Україна ще не доросла до Ігоря Смешка. Я вважаю його видатним політичним діячем. І відповідаю за свої слова. Якби він стояв біля керма, ухвалював рішення та керував країною, це було б дуже добре для кожного з нас. Він дуже мудрий, глибокий і підготовлений політик. До того ж дуже хороша і чесна людина.

Те, що його розгледіли на президентських виборах, на яких за Смешка проголосувало 6% виборців, давало надію, що за партію проголосує ще більше людей. На жаль, так не сталося. Можливо, позначилося те, що голосувати за Ігоря Петровича – це одне, а інша річ – голосувати за партію. Чи був склад партії ідеальним? Ні. Але ідеального складу не було ні в кого. За півтора – два місяці цього просто неможливо досягти. Коли часу немає, неможливо зробити так, щоб усі люди у списку тієї чи іншої партії відповідали високим стандартам і були бездоганними. І в цих однакових, непростих умовах опинилися всі партії.

Так, був скандал, коли кілька людей зі старих партійців підняли його в пресі. Причому цей скандал мотивували інші політичні сили. Мовляв, ось вони не увійшли до списку партії, і він їм не подобається. Як людина, яка брала участь у формуванні списку партії "Сила і честь", хочу вперше пролити світло на цю проблему. Загалом мене ніщо не стримує. Коли я керував штабом партії, то повинен був коригувати свої погляди і про якісь гострі моменти не висловлюватися. Нині жодних стримувальних факторів у мене немає. Тому розповім вам, як було насправді.

Кілька людей із великими генеральськими зірками, які входили до партії "Сила і честь" протягом багатьох років, вирішили, що повинні бути в першій п'ятірці списку. Але тренд сьогодні інший – люди хочуть бачити нові обличчя. Вони не хочуть бачити тих, хто вже був у владних структурах, на високих посадах і не зробив нічого, щоб життя людей стало кращим. Я спробував пояснити цим поважним людям із великими зірками, що не час зараз, щоб ви "прикрашали" список партії Ігоря Смешка. Потім ви можете обіймати будь-які посади і пости, якщо на те буде політична воля. Але вести партію у вашому поважному віці і з вашим бекграундом – це явний провал. Ці люди не зрозуміли моїх слів. Навіть більше, вони образилися. Один узагалі сказав: "Мені 80 років. Думаю, ще п'ять років я протягну в парламенті. Очолю якийсь комітет. А у 85 років піду на пенсію". Я йому спробував пояснити: "Шановний, сьогодні молодь має брати комітети і керувати. Ви вже накерувалися". У підсумку – образа. Усе було сприйнято в багнети.

Смешко – чесна людина. Але якщо немає компромату – його треба вигадати. Ось його і придумували, щедро

Коли про це дізналися представники структур-конкурентів, особливо Віктора Медведчука, звичайно, вони "підігріли" цих генералів. Як мені розповідали, на каналі "112 Україна" взагалі темники були: мовляв, обов'язково треба роздмухувати скандал, що кілька генералів із партії Смешка протестують проти списку. Так само мені сказав один мій друг, що йому запропонували за гроші розмістити матеріал на його сайті, та він відмовився. Тому – годі про цей скандал. Він не вартий і виїденого яйця насправді. І його не було. Але, напевно, це відіграло якусь роль.

Що ще відіграло роль? Коли Ігор Смешко йшов на президентські вибори, його не сприймали серйозно. Справді, він лише сім разів виступав на телеканалах. У нього не було грошей – 1,8 млн грн вдалося зібрати на президентських виборах. Просто люди по 50, 100, 200 грн скидалися, щоб йому допомогти. Нічого не було, навіть спостерігачів! Тому всі конкуренти дивилися на нього крізь пальці. Як мені говорило кілька олігархів: та не набере він більше ніж 0,2%! А він тільки офіційно набрав 6%. Ми вже не говоримо про те, скільки голосів украли.

І ось на парламентських виборах за Смешком уже стежили всі. Звичайно, його намагалися збити. І збивали. Це стосувалося кількох моментів. По-перше, йому не дали трибуну. Було буквально кілька виступів. Рекламні ролики деякі канали взагалі відмовилися розміщувати. Зокрема, канали Медведчука – "112 Україна" і NewsOne – відмовилися приймати рекламні ролики за гроші. Вони сказали: Смешка на наших каналах не буде. І почався огидний бруд зі всіх брандспойтів. Його немає за що схопити, він чесна людина. Але якщо немає компромату – його треба вигадати. Ось вони і придумували, щедро. Це все проплачували. Ми знаємо – звідки і хто. Хай Бог їм буде суддею, вони своє все одно ще відгребуть.

Одне слово, це фактори, які зіграли проти. Крім того, я абсолютно впевнений, що в Ігоря Смешка вкрали голоси – і дорогою, і напевне у ЦВК. Тому що навіть екзитполи показували, що партія "Сила і честь" випереджає Радикальну партію. Але раптом під час підрахунку голосів партія Ляшка істотно вирвалася вперед. Але це все теж – пройдений етап. Пройшли і забули.

Мені дуже шкода, що Ігоря Смешка немає в українському парламенті. Я вважаю, він дуже потрібен Україні. Але це вибір народу, з яким не посперечаєшся. Хоч я з ним не згоден. Оскільки, як і раніше, вважаю, що більшість завжди помиляється – має рацію завжди меншість. Що ж, сторінку перекреслено.

Зеленський та його соратники контролюють президентську вертикаль, парламент і Кабмін. Добре це чи погано? Хоч як парадоксально, добре

Партія "Слуга народу" набрала 43% голосів – безпрецедентний результат. І це включно з мажоритарними округами, де перемагали люди, яких узагалі ніхто не знав. Але під прапором Володимира Зеленського вони перемагали. Я наведу дуже цікавий приклад. Мій товариш років 20 тому, напевно, дуже добре займався своїм сільським округом. Його кілька разів обирали в парламент від цього округу. У нього були величезні успіхи, він хазяйновита, порядна людина. Рік тому до нього прийшла влаштовуватися на роботу жінка – робітницею. Вона пропрацювала у нього тиждень – не підійшла, він розрахувався і забув про неї. Зараз вона пішла на вибори від "Слуги народу" і виграла у нього. Не маючи ні вищої освіти, нічого – тільки прапор Зеленського. І, коли у Богуслаєва, керівника містоутворювального в Запоріжжі підприємства "Мотор Січ", виграє фотограф – це теж цікавий факт. Я не хочу їх коментувати. Це просто факти.

Це свідчить про те, що люди втомилися від усіх колишніх і минулих. Вони хочуть нового, і їх можна зрозуміти – від колишніх і минулих їхнє життя не поліпшилося. Воно погіршується щодня. Тому сьогодні політичній партії "Слуга народу" видали безпрецедентний кредит довіри. Мені здавалося, що коли у 2004 році Віктор Ющенко виграв вибори – це було "ах"! Але такого кредиту довіри все одно не було. "Слуга народу" має не просто більшість у парламенті, але і повністю сформує Кабінет Міністрів. Отже, Володимир Зеленський та його соратники контролюють президентську вертикаль, парламент і Кабмін. Добре це чи погано? Хоч як парадоксально, добре.

Хлопці, у ваших руках усе! Давайте! Негайні, швидкі і дієві реформи – всі кроки, необхідні для глобального прориву України, все у ваших руках. Рвіть! Ми вас будемо підтримувати. Тому що це вибір народу. І з цим вибором не посперечаєшся. Мені не подобається, звичайно, що партія Ігоря Смешка не в парламенті. Але мені подобається ситуація, коли "Слуга народу" здобула монобільшість. Ми завмерли в очікуванні і бажаємо вам успіху.

13% голосів Путін в Україні набрав. Думаю, він не очікував такі цифри побачити і дуже радий

На другому місці – "Опозиційна платформа – За життя". Вони набрали 13%. Це взагалі жах, звичайно. Люди знали, що це Медведчук. А Медведчук – це Путін. Та люди все одно свідомо проголосували за Путіна. Я ось іду по ринку, і мені кажуть: мовляв, ми тут всі голосуємо за Смешка, а ось та жінка з огірками та помідорами – за Бойка. Я до неї підходжу і запитую: "Ви голосуєте за Бойка. Ви розумієте, що він і Медведчук – це одне ціле?" Вона каже: "Розумію". Я кажу: "Ось ви проста жінка з українського села. Ви ж не любите "русский мир"?" Відповідає: "Ненавиджу!" Тоді я запитую: "Ви ж розумієте, що, голосуючи за Бойка і Медведчука, голосуєте за Путіна, за агресора, який забрав у нас частину території і скерував до нас свою армію?" Вона каже: "Розумію". Я запитую: "То ви не будете за них голосувати?" Відповідає: "Буду". Я запитую: "Чому?" Вона: "А тому що Бойко мені дуже подобається". От і все. Це наш народ. Нікуди від цього не втечеш. Тому 13% голосів Путін в Україні набрав. Думаю, він не очікував такі цифри побачити і дуже радий.

"Батьківщина" здобула 8,18%. Про Юлію Володимирівну ніколи погано не скажу – хоч би в чому її не звинувачували. Вибачте, особиста симпатія, нічого з собою вдіяти не можу. Щодо її команди – там є кілька дуже гідних людей. За інших говорити не буду – мені багато хто з них не подобається.

Партія Петра Порошенка "Європейська солідарність" 8% набрала. Ну, наш народ безголовий дуже часто. Йому вже даєш факти, що були крадіжки на крові, що було погодження з Путіним, що Порошенко і Медведчук – це друзі, але люди все одно голосують за Порошенка. Ну, і хрін із ними. Проголосували – і добре. Петро Олексійович зайшов у парламент, об'єднуватися йому ні з ким, робити йому там, як на мене, нічого.

Партія Вакарчука "Голос" – 5,82%. Знаєте, проти Святослава Вакарчука теж ніколи нічого поганого не скажу. Дуже люблю його як артиста. Який він політик? Майбутнє покаже. Моя думка – ніякий. Його партія, яка зайшла в парламент, невідома нам. Знову таки – а може, вони себе класно проявлять? І ми будемо щасливі, що вони там. Тому не хочу передчасно давати оцінки людям, яких я не знаю. Вони всі нові – поживімо, побачимо.

Далі Радикальна партія Ляшка – 4%. Давно час на смітник історії партії, яка, крім перфомансів, нічим не запам'яталася. Олег Ляшко – блискучий, талановитий політик, як артист видатного масштабу. Але що він зробив для України, окрім слів? Тому я вважаю, не пройшов – і добре. Що він буде робити далі – не збагну. Але, думаю, він багатий чоловік і знайде, чим займатися.

Років за п'ять інтернет буде головнішим за телебачення. І насамперед – у політичній агітації

Після партії "Сила і честь" іде Опозиційний блок – 3%. Шкода, що вони не відібрали голосів у Медведчука. Я хотів би, щоб вони увійшли в парламент. Це українська опозиція. А команда Медведчука – це російська опозиція. Ось яка між ними велика різниця.

"Політична стратегія Гройсмана" – 2,41%. Без коментарів.

Далі Партія Шарія – 2,23%. Ось це цікавий феномен теж. Як би я не ставився до Шарія особисто, я дуже справедлива людина і незаздрісна. Тому маю сказати головне: Шарій, будучи дуже талановитою людиною, зумів зробити політичний проєкт. Вони набрали 2,23% із нічого. Шарія жодного разу не було на телебаченні. І нікого від його партії я не бачив. Тільки інтернет. Це свідчить про два важливі моменти: про талант самого Шарія і про те, що інтернет набирає дедалі більшої сили. Думаю, років за п'ять інтернет буде головнішим за телебачення. І насамперед – у політичній агітації. Тому Шарій, за якого проголосувало 327 тис. осіб, показав високий клас.

Гадаю, це тільки початок. Не знаю, хто його фінансує. Чи то Росія, чи то наші олігархи. У мене немає доказів, тому я не можу просто так сказати. Може, він сам себе фінансує. Бо, зважаючи на його успіх в інтернеті – він досить заможна, на мій погляд, людина. Тим більше, що він фактично не вкладався в рекламу. Його діяльність сама була рекламою. Не будучи шанувальником Шарія як особистості, я вважаю, що він показав високий результат. Нам треба спостерігати за ним далі, тому що за талановитими людьми завжди цікаво спостерігати.

Далі ВО "Свобода" – 2,15%. Це поразка. Адже коли об'єднуються і Тягнибок, і Білецький, і Ярош – і набирають усі 2,15%, це свідчить про те, що націоналістична ідея в Україні зазнала аварії. Хоча за всіма канонами мала б набрати відсотків 10.

Ось короткий аналіз. Поживемо – побачимо. У нас дуже цікава політична ситуація вперше за 28 років незалежності України. Такого ще ніколи не було. Мені шалено цікаво. Я буду ділитися з вами своїми спостереженнями і враженнями. Ми будемо продовжувати спілкування.

Унікальна ситуація і так цікаво – чим вона закінчиться? І так хочеться, щоб для кожного українця вона закінчилася добре.

Відео: Дмитрий Гордон / YouTube

Джерело: "ГОРДОН"