Ми були на межі або страшного бомбардування, або ядерного удару. Загроза була реальною

Перемир'я. Слово, яке ми дуже хотіли почути стосовно України, але наразі почули лише стосовно Ірану.

Ми були на межі чогось страшного: або страшного бомбардування, або ядерного удару. Я все ще дотримуюся думки про те, що загроза і того, й іншого була абсолютно реальною, але у вирішальний момент відступили сторони.

І ось замість картинок суцільного армагеддону й знищення цілої цивілізації, яке, нагадаю, мало геноцидний характер, погрози знищити цивілізацію – ми отримали перемир'я.

А що ж сталося?

Сталася дуже проста річ. Навіщо Трамп підняв загрозу ескалації до максимально високого рівня? Не для того, щоб знищити Іран, а для того, щоб вийти з війни.

Трамп був у паніці, в істериці стосовно того, що війна затягувалася й убивала його рейтинг усередині Америки. А восени будуть вибори, які для нього критично важливі, – там бодай не катастрофічно програти.

І Трампу був потрібен красивий вихід із війни. Він його шукав – і він його знайшов шляхом ескалації.

Іран був готовий і далі терпіти війну, але в них була одна мета. Треба було, щоб американці відмовилися і змусили ізраїльтян відмовитися від такої цілі, як знищення іранського режиму. Бо для них виживання режиму вже є перемогою.

Їхні інтереси зійшлися в цьому моменті. І всі красиво вийшли з гри.

Зверніть увагу, і Сполучені Штати, і Іран заявили про повну й беззастережну перемогу у війні. У дипломатії є така прикмета, що найкращі шанси має той мир, коли обидві сторони можуть заявити про свою перемогу.

Тому насправді оголосивши перемогу у війні, Трамп її програв, тому що він не досягнув своєї цілі, режим аятол вистояв. Він вижив, зупинив війну й тепер веде перемовини про те, як вони далі будуть розвиватися.

У цій війні важко назвати Іран справжнім великим переможцем, але ми точно знаємо, хто цю війну програв.

І чому була потрібна ця максимальна ескалація? Для того щоб гідно вийти і Трампу – дивіться, я дотиснув, – і гідно вийти іранцям, тому що ніхто не звинуватить тебе в програші, у здачі власної країни, якщо ти обирав між ризиком ядерного удару чи тотального килимового бомбардування й зупинкою.

Тому всі заявили про перемогу. І обидві сторони насправді хочуть, щоб цей режим сьогодні працював. Трамп хоче цього більше, ніж Іран, але Іран – теж.

Єдиний, хто не хоче, щоб цей режим припинення вогню працював, – це Ізраїль. Але американці триматимуть ізраїльтян тепер міцно на повідку, в хорошому сенсі цього слова, тому що в середині самої Америки дуже-дуже серйозні почалися наїзди на Трампа за те, що ним керує Біньямін Нетаньяху, прем'єр-міністр Ізраїлю. І Трампу треба це скинути зі своїх плечей.

Є такий підхід у дипломатії – "ескалюй заради деескалації". Ти маєш різко підвищити ризики для того, щоб створити умови для зниження ризиків.

Ось ми власне стали свідками цієї історії. Але якщо крихке перемир'я встановлене, я вважаю, що обидві сторони зацікавлені в тому, щоб воно відбувалося. Ми були на межі великої і страшної події, і не було гарантовано, що вона не станеться.

Джерело: Дмитро Кулеба / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора