Багато хто почав розповідати про самопожертву ізраїльтян. Але за масштабами патріотизму й допомоги від цивільних у перші дні війни Україні немає рівних

Зараз чомусь дуже багато людей активізувалося в мережі, які почали протиставляти в порівнянні патріотизм Ізраїлю та України в перші дні вторгнення в Україну та в перші дні війни в Ізраїлі.

Почалися масово розповіді про самопожертву ізраїльтян як у самій країні, так і в інших країнах і якісь дивні акценти, що українці робили менше.

Я просто нагадаю, що в перші дні в Україні сотні тисяч українців пішли на війну в повну невизначеність. Зі стрілецькою зброєю проти танкових колон і повного домінування противника в повітрі та артилерії. І сотні мільйонів доларів щодня витрачала діаспора й українці на підтримку воїнів. За масштабами патріотизму й допомоги від цивільних у перші дні Україні не було й немає рівних. Не знецінюйте те, що ми зробили. Що зробили люди, які ціною свого життя та здоров'я зупинили навалу переважаючих у рази сил противника. Противника, який вважався другою армією у світі.

Нам є чому вчитися в Ізраїлю. Але ми гідно зустріли ворога, який мав перевагу в десятки разів. Ми зробили те, чого від нас ніхто не очікував. Навіть союзники-оптимісти. І досі ми стоїмо ціною надзусиль і виключного героїзму. І дуже багато в чому всупереч надіям і діям деяких політиків.

І ще. Порівнювати можна тільки за рівних умов. А вони, на хвилиночку, зовсім не рівні. Від території бойових дій до співвідношення в артилерії, авіації та інших видах озброєння. І, звісно, співвідношення кількості солдатів.

Ізраїльським воїнам – військової удачі.

А нам усе ж треба колись почати позбавлятися від комплексів меншовартості. Не принижуйте ЗСУ та внесок цивільних українців. Це все втома. Просто згадуйте перші дні.

Ви вже, мабуть, бачили цю картинку. Це схематичне зображення сектору Гази. Хтось із твіттерських зробив, враховуючи проєкцію Меркатора.

Джерело: Роман Донік / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора