Ми бачили Авдіївку дуже часто. Не самі приємні відчуття – розуміти, що твої 20 дронів на день кардинально нічого змінити не можуть. Але ми вірили

Сьогодні, певно, бабусин і батьковий будинок в Авдіївці буде окуповано. Ну, як будинок? Попіл, який від нього залишився.

Ми бачили Авдіївку дуже часто.

Це не самі приємні відчуття – бачити місто у прямому сенсі слова у вогні й розуміти, що твої 20 дронів на день хоч і вплинуть на ситуацію саме на цю мить, але кардинально нічого змінити не можуть…

Тим не менш ми вірили – і максимально відпрацьовували все, що могли. Від легкої автомобільної техніки до САУ, що орки ретельно ховали десь у ямах за деревами.

Коли нам скидали ціль, я завжди казав хлопцям, що це не просто залізна трубка чи коробка металу – це штука, яка кошмарить хлопців у піхоті й за 15 хвилин роботи здатна забрати багато життів. Хлопці розуміли...

Тому ми намагалися поцілити у найскладніші цілі. Інколи хоча б принаймні налякати, щоб техніка поїхала геть.

Зараз ми готуємося. Перед нами був урок – успішних кроків і не дуже. Ми розуміємо, що активна навала легко може піти й у наш бік.

І кожен день ми собі це нагадуємо, ретельно прокручуючи в голові й обговорюючи різні сценарії.

Фінально фіксуючи собі – як би не було важко, гірко та складно, треба продовжувати битися далі.

Джерело: Єгор Фірсов / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора