Іноді дуже хочеться довести українцям, що не можна всіх росіян вважати поганими. А потім побачу фото вбитих дітей в Одесі – і розумію, що можна

Мені іноді дуже хочеться посперечатися з українцями, заперечити, спробувати довести, що не всі росіяни погані, що тут багато хто ненавидить Путіна й бажає перемоги Україні. Навіть хочеться часом стати в позу – мовляв, не можна за національною належністю... А потім побачу фото з Одеси – і розумію, що можна. І все ось це – "ми його не обирали", "я за Путіна ніколи не голосував", "я – це насамперед я, а потім уже громадянин РФ", "я нікого не вбивав" – це така нісенітниця й гординя, це катастрофічна відсутність емпатії.

Хай скільки ми тут переживали б – навіть віддалено зрозуміти біль, гнів і сльози українців ми не можемо. І мені нескінченно соромно за співвітчизників, які нескінченно мусують тему "безтактності" українців, які звинувачують і ненавидять усіх нас гуртом, не бажають ділити нас на ворогів і друзів. Для кого ми були друзі – для тих лишилися. Решті немає справи до наших тонких душевних вагань. Несправедливо? Безперечно. А хтось чекає справедливості від тих, кого бомбить і вбиває твоя країна? Ну, то подивися ще раз фото вбитих дітей...

Джерело: Ekaterina Barabash / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора