Багато проблем ми відкладаємо на "кращі часи". Утома, зневіра рвуть суспільство зсередини. Росія розраховує і на цей сценарій в Україні

Сумний досвід багатьох країн, які пережили в сучасність війни/конфлікти, показує, що одна з головних помилок – "потім". Відтермінування вирішення внутрішніх проблем або викликів на "після війни", "кращі часи", "стабільність".

Виклики виживання й стабілізації країн, як показує історія, рівнозначні як під час гарячої фази, так і одразу після.

Протиріччя й утома, відсутність ресурсів для задоволення всіх потреб і втрат, гострий запит на справедливість і десятки прогалин через фокус на війні призводять до того, що суспільство просто рве зсередини.

Я майже впевнена, що Росія також розраховує на цей сценарій в Україні. Тому війна для них – більше інструмент невідворотних втрат і руйнувань суспільної матерії. Це і демографічна криза в довгостроковій перспективі, і соціальна нерівність, і екологічні виклики, і економічні проблеми, і просто внутрішні протиріччя через кризу виживання.

Ми зараз на адреналіновому піку працюємо й живемо зі швидкістю в рази більшою, ніж за нормальних умов. У момент, коли ця куля трохи призупинить свій хід, усіх трухане дуже серйозно. Це як яма, провал – протилежний стан тотальної втоми й неспроможності рухатися. І поки ми до цього морально й фізично не готуємося, бо заряджені на виживання.

Що із цим робити? Нічого не відкладати на потім!

У той час, коли ми переживаємо буремні часи конфлікту, важливо визнати внутрішні виклики, з якими стикається наше суспільство разом із зовнішніми.

Війна висвітлила багато вразливих місць усередині нашої країни, і вирішення цих проблем є життєво необхідним для зміцнення соціальної згуртованості та стійкості. Для забезпечення стабільності потім.

Охорона здоров'я, культура, освіта, соціальні служби й правосуддя – це стовпи, які підтримують наше суспільство. Зміцнення цих секторів має відбуватися невідкладно: 

1. Наша система охорони здоров'я потребує реформ, щоб кожен отримував належну допомогу, особливо в ці важкі часи.

2. Культурні ініціативи мають підтримуватися для посилення нашої ідентичності й сприяння єдності.

3. Освітні системи потребують інновацій та інвестицій для підготовки майбутніх поколінь, перепідготовки нинішніх людських ресурсів і нестандартних рішень підвищення ефективності наявних обмежених ресурсів.

4. Соціальні служби мають бути більш ефективними, щоб підтримувати найвразливіших із нас.

5. Нарешті, наша система правосуддя повинна бути справедливою, ефективною й чесною, щоб підтримувати довіру та порядок.

Кожен наступний скандал із прокурорами, державними управлінцями підриває залишки суспільної довіри до того, що має стати основою відновлення, – держави!

Вирішення цих внутрішніх потреб і впровадження саме зараз значущих трансформацій – єдиний сценарій подолання кризи, яка, на жаль, очікувала всі суспільства під час воєнних дій та одразу після їх припинення.

Джерело: Олена Сотник / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора