Куди не подивись – усюди "економіка страху й невизначеності". Хтось на ній дуже добре заробляє
Це не тільки підсумки Давосу, але й передмова до Мюнхенської безпекової конференції.
Загальна енергія європейців пасивно-агресивна. Ось типу, коли в тебе кулаки стискаються, з вуст виривається купа нехороших слів, а по факту ти не можеш нічого путнього зробити чи змінити.
Американська сторона відверто виграє гру "розділяй і володій". Наближаючи одних європейських лідерів, погрожуючи іншим, тим самим вносить дисбаланс в і так не найстійкіший союз європейських держав.
Так, я бачила ейфорію з приводу деяких виступів у Давосі, зокрема канадського премʼєр-міністра. Як на мене, трохи запізнє прозріння, і прийшло воно тільки через те, що його країна може дуже швидко опинитися перед викликами зазіхань могутнього сусіда.
Його критика європейців теж зрозуміла, вона з тієї ж опери – безпорадної розгубленості, – Канада точно очікувала більшої солідарності й готовності захищати існуючі правила від союзників.
Щодо світового порядку, то так, він руйнується. У першу чергу тому, що один із ключових драйверів і гарантів цього порядку й правил, США, почав рішуче дрейфувати до іншого табору – країн – прихильників перегляду як світових правил, так і сфер впливу.
Тому зараз як ніколи постає запитання – на що готові країни ліберального світу, щоб захистити хоча б залишки правил, бо, по суті, це єдиний спосіб захистити себе і свої країни від моделі, де вони стануть лише другорядним обслуговуючим придатком сильніших. Сподівання на те, що якось саме вирішиться або у США щось зміниться в найближчій перспективі, як на мене, марні й необґрунтовані.
Політика "реалізму, заснованого на цінностях", – це та сама вивіска, про яку говорив канадський премʼєр. Нема ніякого реалізму, заснованого на цінностях. Бо під реалізмом білі комірці, як нам уже добре відомо, ховають компроміси, поступки й віддавання в жертву більш агресивним країнам слабших, аби тільки продовжити тривалість крихкого нестійкого консенсусу й власної недоторканності.
Цінності вони або є, або нема, незалежно від реалій. Як і готовність їх захищати всіма засобами!
Яке ж зараз місце нас із вами, українців, у всьому цьому світовому безладі й переналаштуванні? Складно, небезпечно, цікаво.
На жаль, я поки не почула змінених позицій партнерів щодо усвідомлення неможливості здачі позицій України, недопущення несправедливого миру і зняття відповідальності з Росії. Усі зосереджені на обсмоктуванні однієї лише теми мирного урегулювання, не наважуючись самих себе запитати, а навіщо Путіну мир не на його умовах і чим американці можуть гарантувати стабільність і безпеку Україні, якщо вони чітко відійшли від загальної своєї ролі поліцейського світових правил і порядку? Тому я все ж чекаю фінального прозріння партнерів найближчими місяцями. Без ілюзій, що це підштовхне їх до кардинальних дій, поки що.
Не забуваючи, що форум економічний, зверну увагу ще й на таке.
Безпекові питання виходять на головну сцену, перекриваючи собою все й формуючи нову економічну адженду.
Куди не подивись – усюди "економіка страху й невизначеності". Хтось на ній дуже добре заробляє, але в цілому вона ризикує винести в трубу не тільки світову торгівлю, але й сам світ у середньостроковій перспективі. І ті гравці, які думають, що контролюють ситуацію, дуже швидко зрозуміють, що насправді вже ні.
На війні, невизначеності дуже зручно заробляти сильним. Чим вони успішно й займаються. Але в якийсь момент така економіка стає неконтрольованою в ескалації, і тоді хвиля може накрити всіх, навіть найсильніших…
Усе це є недвозначною передмовою до безпекової адженди конференції в Мюнхені. Подивимося, чи переосмислили європейські лідери хоч щось із цих викликів. І чи мають відповіді хоч на ключові виклики.
Джерело: Олена Сотник / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора