У ці дні починається справжній тест Європи на єдність

Ключовий нерв Давоса-2026: чи залишиться трансатлантичний простір зоною переговорів, чи стане полем економічного й політичного примусу.

І це відбувається на тлі війни в Європі, арктичної безпеки й дедалі крихкішої довіри між союзниками.

Давос цього року відкривається не з розмови про зростання, а з розмови про стримування, примус і межі трансатлантичного партнерства.

Європа входить у діалог зі США в режимі деескалації, але з готовністю до жорсткої відповіді.

У кулуарах європейських кабінетів – обговорення сценаріїв відповіді, у тому числі економічні обмеження в разі американських тарифів через кризу навколо Гренландії: обмеження для американських компаній, інвестицій, патентів і навіть експортні заборони. Париж і Берлін координуються, але більшість столиць хочуть "подивитися, що скаже і зробить Трамп у Давосі".

США заходять у Давос із позиції внутрішньої вразливості й зовнішнього тиску. Трамп – із позиції сили й тиску. Наскільки ця стратегія успішна й вирішить внутрішні проблеми перед виборами у США, питання в тому числі для самого Трампа. Економіка й вартість життя – головна проблема для американців; усе більше населення не схвалює економічної політики Білого дому. При цьому риторика сили (тарифи, Гренландія, "не зобов'язаний думати лише про мир") дедалі більше підміняє класичну дипломатію й заганяє США в кут протистояння й необхідності грати проти всіх, замість створювати міцні союзи й полюси стримування очевидних загроз.

У ці дні починається справжній тест Європи на єдність і зрілість бути гравцем у світовій політиці й показати свій потенціал впливу навіть ціною складних викликів і потрясінь для суспільства. Не впевнена, що всі лідери до цього готові.

Для України, на межі енергетичної кризи й військового протистояння, ця єдність як ніколи важлива. У той же час, цілком імовірно, що вже після цього Давоса ми залишимося єдиним центром збірки європейських країн, і українське питання буде чи не єдиним, де можливий консенсус і консолідація.

Поки не буду оцінювати сценарії подальшої ескалації й поляризації у випадку, якщо зі США не домовляться. Дамо останній шанс надії, хоч і дуже неочевидний…

P.S. Боже, як же передбачувано, виявляється, було в далекому 2019 році.

Джерело: Олена Сотник / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора