Історія з НАБУ – про українські граблі

Історія з НАБУ – це про українські граблі. Граблі, на яких українськи еліти танцюють, наспівуючи пісню про європейські цінності й знищуючи свою репутацію і можливість побудови успішної країни заради контрольованої безкарності для обраних.

Успішних демократичних країн, що стало розвиваються, не так багато. І всі вони мають три спільні чинники.

Перший – еліти пишуть закони для себе й розповсюджують їхню дію на інших. Тобто правила однакові для всіх без винятку.

Другий – стабільність інститутів не залежить від зміни їхніх очільників. Наприклад, політичні партії та громадські організації створюються не під одну особу.

Третій – і насправді ключовий із них – колективний контроль еліт за інструментами насильства. Це означає, що контроль за діяльністю правоохоронних органів не має бути сконцентрований в одних руках. Цей принцип забезпечує баланс у системі стримувань і противаг.

Як це працює в демократичних країнах, ми мали змогу нещодавно переконатися на прикладі президента Південної Кореї Юн Сок Йоля, який під гаслами "захисту від антидержавних сил" намагався ввести у країні воєнний стан, акумулювати контроль над силовими структурами й армією у своїх руках і нівелювати роль парламенту. Результат – імпічмент і обвинувачення експрезидента в державній зраді. І для Південної Кореї це не випадковість. Починаючи з 1987 року девять президентів країни перебували під кримінальними переслідуваннями за корупцію й перевищення повноважень, і тільки двом із них вдалося уникнути судових вироків. Вироки отримали не тільки експрезиденти, але й більшість людей із їхнього "кола довіри": міністри, радники, лояльні до влади представники великого бізнесу й навіть родичі.

Так працює судова система й верховенство права, коли політичні еліти дотримуються принципів єдиних правил для всіх і колективного контролю над силовими інструментами. Тоді навіть статус очільника держави не позбавляє тебе від відповідальності перед законом.

Результат – мрія будь-якого українського президента. ВВП країни – $1,8 трлн, ВВП на душу населення – $34 тис. Країна входить у топ-3 держав світу за інвестиціями в R&D – понад 4,5% ВВП.

Тепер повернемося в Україну… Ніщо інше не могло б так швидко й без торгу об'єднати "слуг", ОПЗЖ і БЮТ, як розуміння того, хто є спільним ворогом. НАБУ і САП.

Нам може не подобатися продуктивність роботи НАБУ і САП, їхні підходи до ведення розслідувань чи кадрової політики. Але позбавлення цих органів незалежності не вирішує цих проблем.

Ефективність антикорупційних або будь-яких інших правоохоронних органів, контроль над якими зосереджений в одних руках, має лише один сенс: працювати саме на ці руки. І тоді це вже не про європейські цінності, а про нові українські цінники.

Джерело: Lana Zerkal / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора