На наших очах розгортається українська версія "Гри Престолів"

Появу чергового віртуального 1 ГВт генерації сьогодні оголосила прем’єрка Свириденко. Це якась магічна цифра, яка періодично збурює уяву посадовців і нагадує кота Шредінгера.

Водночас вона не має нічого спільного з реальністю й не збільшує обсягів світла й тепла в оселях українців. Тільки створює інформаційний шум і враження бурхливої активності зі створення чергових координаційних штабів.

Зрозуміло, що спробами сильно "махати руками" зараз прикривається повний провал у підготовці до зими на всіх рівнях і відсутність злагодженої роботи різних інституцій: уряду, регулятора, місцевої влади.

Але реальність виринає на поверхню: великими генераторами, які стоять просто неба без підключення, й величезними бурульками від розірваних батарей у помешканнях киян. А на це вже неможливо заплющити очі й зробити вигляд, що це виключно наслідки обстрілів, а не системна дупа в управлінні.

Перекладання провини й спроба гри у безпорадність є тільки поверхневими проявами глибокої ворожнечі між усіма керівниками, відповідальними за державну й місцеву політику. Загалом складається враження, що на наших очах розгортається сучасна українська версія "Гри Престолів" (Game of Thrones) – "Пісні льоду й полум’я".

До фіналу наближається четвертий сезон. Білі Ходоки проломили Стіну. Зима прийшла надовго, Король Мертвих здаватися не збирається. А шляхетні роди продовжують міжусобну боротьбу за трон, незважаючи на спільну загрозу. Так мені сьогодні виглядає наша реальність.

В енергетиці ми дійшли до межі власної слабкості, коли звичні заяви, плани клаптикових ремонтів і спорадичних поставок обладнання, а також мегаломанські проєкти, на кшталт закупівлі болгарських (російських) атомних реакторів, остаточно показали: це не працює. Щорічне відновлення зруйнованих в -надцятий раз ТЕЦ і ТЕС лише зʼїдає ресурс і заспокоює керівництво численних урядових штабів відсотками відновлення.

Попередні роки нас рятувала тепла погода й побоювання Путіна отримати "отвєтку" від США. Але ситуація цього року різко змінилася. Погода нагадала, що сценарії проходження зими мають враховувати не тільки сприятливі погодні умови, а й довгі екстремально холодні періоди. А про "отвєтку" від США за президентства Трампа і мріяти не варто.

Можливо, саме комбінація всіх негативних факторів та інстинкт самозбереження сприятимуть наведенню фокуса в наших очільників і змусять, нарешті, шукати способи реально готуватися до наступних зим.

Проте це вимагатиме роботи над помилками і… реального зʼясування, хто за них відповідає. Не для політичних розборок, а для того, щоб некомпетентність і непрофесійність не прикривали відсутністю повноважень, а управління галуззю не зводилося до формального заслуховування керівництва держпідприємств і безглуздою комунікацією щодо нескінченної дерегуляції, яка без вирішення фундаментальних проблем не дасть позитивного результату.

Прості рішення більше не працюють. Бо для побудови нової генерації потрібно вирішувати не тимчасові, а засадничі проблеми, які відлякують інвесторів. Проблеми боргів і неплатежів на ринку, проблеми підключень і топорність single project pipeline, який не здатен "перетравити" жодну інноваційну ідею.

Спершу варто було б почати рахувати на рівні міст: де, що і в яких обсягах потрібно будувати, і ще позбутися очікувань, що децентралізована генерація – це панацея. Натомість почнемо серйозно оцінювати потреби й можливості технологій і створювати умови для появи нових потужностей.

Можливо, на рівні великих міст-мільйонників ми нарешті почнемо системно планувати розвиток агломерацій – самого міста, приміських районів і громад з урахуванням енергетики – замість нескінченних суперечок про те, "можна чи не можна будувати мінікотельні на Троєщині". А політики, які впроваджують реформу децентралізації, зрештою усвідомлять очевидне: обрані мери працюють ефективніше, ніж призначені намісники, для яких "сюзерени" важливіші за громаду.

А може, станеться диво, і ми перестанемо чекати, що все це зробить "хтось". Почнемо із себе – з ОСББ. Там, де люди співпрацюють і домовляються, – тепло є частіше й довше. А якщо міська влада зробить свою роботу – спланує розвиток і проведе обговорення – ми будемо це підтримувати, а не кричати: "Заберіть цю станцію куди подалі!", – як це було з установками Inzhur, які так і не змогли запуститися.

А ще почнемо ставитися до планів серйозно. Київ, наприклад, ще у 2020 році затвердив план розвитку теплопостачання з новим будівництвом. Щоправда, мер у своїх інтерв’ю про нього не сказав жодного слова. З інтерв’ю я так і не зрозуміла – він прикидається, що не розуміє власної відповідальності, чи справді не розуміє.

Можливо, зима й Білі Ходоки зрештою змусять нас позбутися корупційних схем, що відлякують інвесторів. І на рівні країни, де прізвища змінювалися, а шлагбауми залишалися. І на рівні міст, де вже намагаються зарезервувати землю, щоб "продати енергетикам подорожче".

Білі Ходоки й Король Мертвих – очевидне і цинічне зло. Зима вже знову стала очевидною й наступна – насправді "вже близько". Шансів "пропетляти" не залишилося. Усі політики, шляхетні роди, торговці й вільні лицарі мають зробити роботу над помилками й нарешті підготуватися. Щоб вижити. Бо альтернативи немає.

Джерело: Lana Zerkal / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора