Зміна режиму за путінізму можлива лише через революцію або в результаті потужного зовнішнього тиску

Панівна ідеологія путінізму – мікст із шовінізму, клерикалізму, мілітаризму, ксенофобії, вождизму, зазначив російський соціолог і політолог Ігор Ейдман.

Найголовніше про путінський режим.

17 ознак путінізму:

  • економічна система – державно-монополістичний капіталізм, що ґрунтується на корупційному альянсі вищої бюрократії і великого кримінального бізнесу;
  • політичний режим – авторитаризм з елементами імітаційної демократії;
  • форма правління – автократія;
  • панівна ідеологія – мікст із шовінізму, клерикалізму, мілітаризму, ксенофобії, вождизму;
  • панівна соціальна страта – номенклатура (державна бюрократія і спецслужби);
  • політична та економічна еліти – верхівка номенклатури і пов'язаний із нею олігархат (кримінальний великий бізнес);
  • системотвірна соціальна практика – корупція;
  • основний економічний ресурс – природні ресурси;
  • основний вигодонабувач економіки – номенклатура й олігархат;
  • головна соціальна проблема – величезний розрив у доходах між привілейованою меншістю і соціально незахищеною більшістю населення;
  • цілі внутрішньої політики – збереження панування привілейованої меншості;
  • методи їх досягнення – тотальна пропаганда і політичні репресії;
  • цілі зовнішньої політики – експансіонізм, імперський реваншизм, анексіонізм;
  • методи їх досягнення – воєнна агресія, гібридна війна, міжнародний тероризм, ракетно-ядерний шантаж;
  • парламент, вибори, політичні партії, дотримання основних політичних і економічних свобод, незалежність суду – мають імітаційний характер;
  • найближчі аналоги путінізму – фашизм, азіатський етатизм, латиноамериканський каудилізм;
  • зміна режиму – можлива лише через революцію або в результаті потужного зовнішнього тиску.

Джерело: Игорь Эйдман / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора