Відхід Путіна здатен порушити крихкий мир у його оточенні та призвести там до війни всіх проти всіх

Існує кілька сценаріїв розвитку подій, за яких путінський режим упаде. Можна позначити основні з них за аналогією з відомими історичними подіями: "Бункер" (фінал Гітлера), "Табакерка" (кінець Павла I), "Перебудова" (крах СРСР), "Круглий стіл" (відхід Ярузельського), "Лютий" (загибель імперії Романових).

1. "Бункер"

Для того щоб загнати Путіна в умовний "бункер", тобто в повну міжнародну ізоляцію, що загрожує його режиму катастрофою, необхідна жорстка безкомпромісна позиція Заходу. Однак події останніх років показують, що західні країни абсолютно не готові до якогось серйозного протистояння з путінським режимом, принаймні за нинішнього рівня загрози, яка йде від нього.

Тільки відкритий напад Путіна на одну з країн НАТО міг би змінити цю ситуацію. Але, на щастя для людства, російський диктатор, незважаючи на очевидну психічну неадекватність, усе-таки не самогубець і не такий божевільний, щоб почати глобальну війну.

2. "Табакерка"

Імовірність внутрішньоелітної змови теж дуже невисока. Керівну верхівку Росії складають особисто віддані Путіну люди, часто пов'язані з ним спільним професійним минулим, поглядами на світ, кримінальними практиками. Путін виконує в цьому середовищі роль арбітра або, точніше, злодія в законі, розв'язує численні конфлікти серед "братви".

Унаслідок цього будь-елітні угруповання залежать від його протекції. А відхід Путіна здатен порушити крихкий мир в його оточенні і призвести там до катастрофічної війни всіх проти всіх. Путін — запорука стабільності режиму, гарант безкарного кримінального збагачення керівної еліти. Ніхто у "братві" зараз не піде проти свого "пахана".

3. "Перебудова"

На серйозні реформи, що ведуть до сутнісної зміни режиму, знову-таки шансів дуже мало. Немає нічого страшнішого для Путіна та його покоління силовиків, ніж горбачовська "перебудова". Їхній звичний світ, ідеали, які вселяли їм у всяких школах КДБ, обвалилися через неї. Унаслідок цього в якийсь момент "силовики" різко втратили у статусі. Важко уявити, що вони підуть на повторення цих подій.

А головне, путінська олігархія не може не розуміти, що її режим, як і радянський, тримається на насильстві. Будь-яка його лібералізація неминуче приведе до краху. Путінська верхівка пам'ятає, що внаслідок перебудови розвалився СРСР, і не хоче такої долі для власного режиму. Вона не буде рубати гілки, на якій сидить.

4. "Круглий стіл"

Нещодавно на конференції у литовському Тракаї я був свідком такої кумедної ситуації. Кілька відомих російських опозиціонерів, серед них Ходорковський, ділилися з аудиторією своїми надіями на те, що влада з часом буде змушена сісти за круглий стіл з опозицією. На це один литовський політик поставив їм приблизно таке запитання: "А Путін із компанією хоч знають, що ви збираєтеся з ними сідати за круглий стіл?". Слухачі засміялися. Ситуація з круглим столом схожа на бородатий анекдот.

— Ви знаєте, Рабінович видає свою дочку за Ротшильда.
— Успішно?
— Півсправи зроблено – вона згодна. Залишилося тільки вмовити Ротшильда.

Ось і опозиція згодна на круглий стіл, залишилося тільки вмовити владу.

Я не можу уявити обставини, за яких Путін і компанія почнуть серйозні переговори з опозиціонерами. У Кремлі не можуть не розуміти, що такий круглий стіл буде тільки проміжним фінішем перед повним крахом режиму, як було в тій же Польщі за Ярузельського.

Але навіть не це головне. При владі у країні люди з кастовою злодійською (або близькою до неї чекістською) психологією. Вони вважають себе "вищою мастю". А опозиціонери для них (як і всі люди не з їхнього середовища) — лохи, придатні тільки для того, щоб їх пресувати й обманювати. Керівним злодіям, грубо кажучи, западло буде сісти з цими "лохами" за "круглий стіл". Можете уявити Усманова, що веде на рівних переговори з Навальним, або Сєчина — із Каспаровим? Радше путінський "блатняк" буде, як режим Мадуро у Венесуелі, відстрілюватися до останнього.

5. "Лютий"

Чи можливий зараз вибух масового невдоволення, здатний звалити режим? Гострий інтерес у суспільстві до антикорупційних розслідувань Навального, які вивели нещодавно на вулиці десятки тисяч людей, свідчать, що такий варіант не виключений. У Росії зріє соціальне невдоволення, посилюються суперечності між основною масою населення та привілейованою верхівкою. Уряд украй непопулярний. Медведєв тепер такий самий суспільний алерген, як Штюрмер і Протопопов у 1917 році. Виклична розкіш, у якій живуть чиновники й олігархи, що стали новою спадковою "аристократією", спричиняє все більше обурення у країні, що відчуває серйозні економічні труднощі.

Авантюристичний, руйнівний курс путінської влади здатен призвести до поглиблення економічної та соціальної кризи, до військових і зовнішньополітичних поразок. Тоді масове невдоволення, що зріє приховано, може прорватися назовні. Навіть більше, така ситуація, можливо (як це було в 1917 році), вплине і на поведінку рядового складу силових структур, який тихо ненавидить своє знахабніле начальство. У цьому разі влада не зможе ефективно придушувати протести.

Звичайно, поки що неможливо оцінити шанси на такий розвиток подій. Проте вони є. В історії величезне значення має випадковість. За певного збігу обставин Росія може здобути шанс на народну революцію, здатну вивести країну на європейський демократичний шлях розвитку.

Джерело: Ігор Ейдман / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора