Гіркін та інші, які виросли на творах Булгакова, вбиралися в білогвардійські мундири. Напевно, почувалися Турбіними, які йдуть воювати з "петлюрівцями"

Колонізатор Булгаков.

Експертна комісія Українського інституту національної пам'яті визнала письменника Михайла Булгакова символом російської імперської політики. І не треба істерики. Булгаков – видатний письменник, але українці його зовсім не дарма сприймають як російського колонізатора. Писав уже про це, але не гріх повторити.

Булгаков до України має приблизно такий самий стосунок, як Кіплінг – до Індії. Булгаков, як і Кіплінг, був представником імперської культури, який народився в колонії. Він також на все життя зберіг психологію колонізатора і відповідне ставлення до "повсталих племен", зокрема до українців.

Творчість Кіплінга в незалежній Індії ігнорували 60 років. І лише 2007 року вирішили відкрити музей у будинку, де він народився. Імовірно, і в Україні за 60 років до Булгакова почнуть ставитися просто як до великого письменника, не звертаючи уваги на його ідеологічні погляди. Але під час війни з імперією це неможливо.

За "Білою гвардією" видно, яке місце в житті Булгакова посідала Україна й українці. Позитивні герої роману, російські офіцери, за якими ховається автор, його родичі та друзі, поводяться як колонізатори, опинившись в оточенні повсталого проти них народу колонії, тобто українських селян. На свої сили надії немає. Занадто мало їх як порівняти з ворожою масою повсталих. Усі надії колоніальних офіцерів крутяться навколо допомоги інших, більш могутніх колонізаторів: німців, французів, англійців. Офіцери шоковані: німецька армія йде з України, хто тепер захищатиме їх від українського народу? "Білі пани", як потопельники за соломинку, хапаються за будь-які безглузді чутки. Готові повірити навіть у допомогу проти українців із боку міфічних сенегальців (пам'ятаєте: "А де ж сенегальців роти?").

У ставленні позитивних героїв "Білої гвардії" (і, очевидно, її автора) до українців поєднуються елементи національної і соціальної ненависті. Адже ці офіцери – вихідці одночасно з національно і, як наслідок, соціально привілейованої меншини (російські дворяни), якій протистоїть національно й соціально дискримінована більшість (українські селяни).

Зокрема й на "білогвардійських" творах Булгакова виросло нове покоління колонізаторів. Гіркін і багато інших піонерів антиукраїнської агресії любили вбиратися у білогвардійські мундири, ймовірно, почувалися Турбіними, які йдуть воювати з "петлюрівцями".

Чи варто дивуватися, що під час війни з імперією українці не хочуть бачити у своїй столиці музей, пам'ятник, саме ім'я ідейного колонізатора?

Джерело: Игорь Эйдман / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора