Трамп мріє стати авторитарним правителем а ля Путін. І думає, що шлях до цього – через американський "Крим"

Не Данія й Панама, а Росія й Іран. Путін вочевидь покусав Трампа, той теж розмріявся про чужі землі. Якщо Канаду він відверто тролить, говорячи про її перспективи стати 51-м штатом (проте й жарти такі невипадкові), то про приєднання Гренландії й "повернення до рідної гавані" Панамського каналу Трамп говорить цілком серйозно. Причому навіть його аргументація з екскурсом в історію схожа на путінську: "Ми втратили 38 тис. людей під час його (Панамського каналу) будівництва 110 років тому". Майже "кримська земля, полита кров'ю російських солдатів". Трампу ще залишилося щось про панамських бандерівців докинути.

Щодо купівлі Гренландії в Данії він говорив ще під час першого свого президентства. Тоді данці з нього відверто посміялися. Однак, не встигнувши знову сісти у президентське крісло, він знову закрутив цю шарманку.

Трамп мріє стати авторитарним правителем а ля Путін. І думає, що шлях до цього лежить через американський "Крим" – територіальну експансію, яка може викликати в суспільстві ейфорію й затвердити президента як безконтрольного "національного лідера".

Однак, на щастя, США – не Росія. Ці плани Трампа ніколи не реалізуються. Ідея про купівлю Гренландії – абсолютно божевільна. З таким самим успіхом Данія могла запропонувати США продати їй Аляску разом із жителями. Гренландія багато в чому є незалежною державою, яка делегувала Данії певні обмежені функції в обмін на регулярні дотації з бюджету. Вона навіть у Євросоюз не входить. Уряди як Данії, так і самої Гренландії вже категорично відкинули ідею про приєднання цієї самоврядної території до США. Причому у Гренландії немає якихось політичних сил, які підтримали б таку ідею.

Силою захопити Гренландію Трамп також не зможе. Це був би напад США на свого союзника по блоку НАТО. На таке божевілля ніколи не погодиться Конгрес і взагалі американський істеблішмент.

Також законодавці навряд чи дозволять Трампу напасти на Панаму, якщо він захоче повернути контроль над зоною Панамського каналу, порушивши двосторонні договори й норми міжнародного права. У республіканців у Конгресі крихка більшість, і далеко не всі з них трампісти. Не думаю, що він може дозволити президенту напасти на цілком лояльну Панаму й у такий спосіб посварити США практично з усією Латинською Америкою.

Трамп наслідує Путіна, але це не означає, що між ними не може бути конфлікту за роль головного "планетарного мачо" (це нам смішно, а самі вони давно в такому образі). Трампу зараз потрібні зовнішньополітичні перемоги. Однак Гренландію він не приєднає, мир в Україні не встановить. Новому американському президенту потрібні такі напрями для самоствердження, де йому не треба буде йти проти волі законодавців. Конгрес може дозволити йому широкомасштабні воєнні акції, але не проти Данії чи Панами, а проти Ірану й... Росії. Чого на світі не буває, може, він свої непомірні амбіції в цьому напрямі реалізовуватиме?

Цілком імовірно, що я видаю бажане за дійсне, але дуже хочеться вірити в те, що "один гад з'їсть іншу гадину".

Джерело: Игорь Эйдман / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора