Іноземці кажуть, що йдуть із "Нафтогазу" через політичне втручання. Це для них неприємний сюрприз

Чому відставка іноземців із наглядової ради "Нафтогазу" – це дуже погано.

Реванш іде. Реванш як наслідок запаморочення від успіхів. Пацани знову хочуть отримати свої потоки назад.

От не люблю я слова про реванш. Але іноді нікуди не дітися від того факту, що навіть, здавалося б, незворотні зміни намагаються звернути назад. Використовуючи той факт, що деякі напрями значно реформували, а частина залишилася такою самою, як у 2013 році. У підсумку, які б реформи не проводив Нацбанк, він усе одно стикається із судами, які застрягли у 2013 році. Те саме можна сказати про "Нафтогаз". Який на всіх конференціях ставлять у приклад успішних реформ, але який так і залишився в українському середовищі.

Зараз триває наступ на "Нафтогаз". Як наслідок – відставка незалежних членів наглядової ради компанії, що може вилитися в повернення контролю над компанією з боку політиків та фінансово-промислових груп. Ефективність незалежної наглядової ради було продемонстровано, коли глава "Нафтогазу" нарешті зміг звільнити главу "Укртрансгазу", обвинувачення якого в корупції не вміщалися на аркуші А4.

Але цей досвідчений господарник одразу знайшов себе, влаштувавшись заступником міністра енергетики. А що, адже в Україні цінують міцних господарників, не розкидаються досвідом людей, котрі так довго працюють в енергетиці, спочатку на Фірташа, а потім і на державу (ну або не тільки на державу). Після цього, імовірно, пацани і образилися на наглядову раду. І реформі корпоративного управління був підписаний вирок.

Про що говорять члени наглядової ради? Чому вони йдуть? Насамперед вони заявляють про політичне втручання в роботу компанії. Це не новина для нас. Але неприємний сюрприз для іноземців. В унісон з іноземцями з наглядової ради говорить і енергетична спільнота, закликаючи відкликати поданий саме Кабінетом Міністрів законопроект, який блокує входження в українську ГТС іноземних інвесторів. А також зазначають, що Міністерство енергетики фактично намагається зберегти контроль за активами із транспортування та зберігання, порушуючи зобов'язання України за Угодою про створення енергетичної спільноти. Пряміше і не скажеш.

І так. У "Нафтогазі" зараз багато грошей. Компанія стала прибутковою. І ви можете почути сотні інтерв'ю українських політиків, які говоритимуть, що тепер за компанією потрібен політичний контроль. Треба перекладати, що означають такі слова? Означають вони, що потоки наповнилися і на них треба сісти. Терміново. Знову ж вибори не за горою, потрібно наповнювати каси. Політичний контроль – це найгірше, що можна собі уявити в Україні.

Суть реформи корпоративного управління саме і полягає в тому, щоб прибрати цей політичний контроль і заповнити наглядові ради незалежними директорами. Не пов'язаними з українськими групами і угрупованнями. Уряд обіцяв зробити це як в "Нафтогазі", так і в інших державних компаніях. Зокрема, державних банках. Але віз і нині там. А з "Нафтогазу" іноземців видавлюють.

До речі, роблять це спільними зусиллями міністри і депутати. Депутати, відомі своєю "принциповою" позицією, внесли ряд змін в антикорупційне законодавство. Зокрема, охочі помститися активістам за ускладнення життя і зобов'язавши тих також заповнювати е-декларації, депутати не забули і про членів наглядових рад. Зокрема, іноземним членам наглядової ради потрібно передати свої корпоративні права в управління компанії, ліцензованої в Україні, задекларувати всі іноземні рахунки, розкрити інформацію про доходи в інших компаніях за кордоном (а це конфіденційні відомості).

Очевидно, що з такими інноваціями ви не затягнете до наглядових рад українських компаній жодного притомного іноземця. Їм такий геморой не потрібен. Але саме це і потрібно нашим пацанам. І пацани йдуть до успіху.

Чому пацани стали нахабнішими? Тому що залежність від МВФ знизилася. Вони потирають руки і чекають, коли нарешті можна буде послати цих нудних бюрократів, які говорять на нудні теми боротьби з корупцією, корпоративного управління, фіскальної політики. Їм це заважає жити. І вони вже бачать світло в кінці тунелю. Залучення нещодавно коштів за допомогою випускання єврооблігацій – це дуже яскравий сигнал про те, що момент незалежності корупціонерів уже близький. І, до речі, це той унікальний момент, коли влада й опозиція в Україні єдині.

До чого це може призвести? До нівелювання цілої низки реформ. І пробуксовки майбутніх. Державні компанії – це основний оплот корупції в Україні. Наглядові ради корупції заважають. Прибираєш наглядові ради – підвищуєш привабливість контролю над державними компаніями. Як наслідок – ніякої приватизації. Бо навіщо позбавляти самих себе гарантованих заробітків.

А отже, вартість перебування при владі знову зросте. Отже, у різних корупціонерів з'явиться додатковий стимул купувати голоси на виборах і йти як у депутати, так і в міністри. А критична маса таких людей зможе саботувати будь-які реформи. І потім не запитуйте, чому ми такі бідні. Ось тому.

Джерело: Sergey Fursa / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора