Позиція "Нафтогазу" відповідає інтересам України. Але чи розуміють в Офісі президента, що не можна одночасно обговорювати з РФ війну і газ?

Газова угода по-нормандськи від кремлівського кухаря.

Кремль сказав, що немає необхідності поспішати з нормандським форматом до кінця року, укотре кинувши українську сторону. І заявивши, що поки немає гострої необхідності.

З одного боку, це може видатися тролінгом Зеленського. Знущанням вищої міри. Адже президент України зі шкіри геть лізе, щоб дістати цю зустріч. Чому – не зрозуміло, але хоче. І кожного разу, коли він робить чергову хворобливу поступку, виявляється, що це ще не все. І треба ще. І ще.

Але насправді це стратегія Кремля. Стратегія, яка передбачає об'єднання теми війни та миру з темою газових переговорів. У яких поки Кремль програє. Програє з розгромним рахунком. І лише кричить зі свого лігва, що кому він винен – усім прощає, і що треба обнулити взаємні вимоги. Тобто списати $3 млрд боргу "Газпрому" перед "Нафтогазом". Списати по-дружньому.

Що хоче зробити Кремль? Створити кризову ситуацію, коли зустріч у нормандському форматі буде необхідною. І домовитися там про все. Але криза буде не воєнною, як багато хто припускав. А газовою. На початку січня Кремль, найімовірніше, зупинить транзит. І створить цю кризову ситуацію. Що й зумовить термінову необхідність зустрічі, якої поки, на думку Кремля, немає. Оскільки причиною кризи, причиною зустрічі буде газове питання, то з'явиться і логіка говорити про газ у нормандському форматі. Тим більше, Франція та Німеччина будуть явно не щасливими через те, що транзит не йде. Причому накопичених обсягів газу вистачить для того, щоб ніхто не замерз. Але відчуття кризи і годинника, що цокає, буде справжнісіньким.

Навіщо це потрібно Кремлю? Дуже просто. У них дуже слабка позиція. І вони завжди поступляться в чисто економічних переговорах. "Нафтогаз" вимагає довгострокового контракту на транзит і має підтримку в цьому питанні з боку Єврокомісії. "Північний потік – 2" до 1 січня, та й до кінця першого кварталу запустити не вдасться, а отже, "Газпрому" рано чи пізно доведеться погодитися на умови "Нафтогазу". Водночас за наявності транзиту не буде жодних проблем із реверсними закупівлями газу, а отже, і в питанні продажу газу Україні в "Газпрому" не буде важеля тиску ще цілих 10 років. І важливо пам'ятати, що зараз "Нафтогаз" готовий купувати газ у "Газпрому", але "Газпром" не хоче продавати. Не бажаючи виконувати рішення Стокгольма і виплачувати "Нафтогазу" борг. "Нафтогаз" рано чи пізно скачає через суди борг, який уже становить майже $3 млрд і зростає. Уже заморожено безліч активів "Газпрому" в Європі. І виходу в "Газпрому" тут немає, платити доведеться.

Причому питання цього боргу – це, швидше, питання не грошей, не таких уже й великих для "Газпрому", а саме принципу. Принципові пітерські пацани не платять. І все тут. Але в економічній площині, у межах переговорів між "Нафтогазом", "Газпромом" та ЄС у них немає шансів. За всіма пунктами. Зокрема немає шансів одержати такий бажаний короткий контракт.

Що залишається? Прибрати з переговорів "Нафтогаз". Прибрати економіку. І знову "вирішувати політично". Щоби президенти змішали в купу обмін полоненими і газові переговори, вийшли на якесь пакетне рішення, яке легко буде продати українському населенню, показавши щасливих полонених, вирваних із російського полону. А всіх критиків звинувачувати в тому, що в них немає серця, якщо вони не радіють поверненню додому "своїх". Повторюючи знову маніпуляції про те, що люди завжди важливіші. Коли в газові переговори приходить політика, завжди програє Україна. І тільки в такому рішенні "Газпром" може виграти. Як у 2009 році, коли було підписано контракт Тимошенко – Путіна, який коштував Україні дуже дорого. Тепер це може бути договір, який передбачає короткий транзитний контракт, списання боргу в розмірі $3 млрд в обмін на ілюзорну знижку на вартість імпортованого газу на рік.

І для цього росіянам треба створити умови кризи, переконавши недосвідченого президента України піти назустріч побажанням Путіна. Улаштувати цейтнот, у якому в досвідченого гравця завжди більше шансів. Що дістане Зеленський взамін, окрім полонених, наприклад? Ілюзію дешевшого газу на один рік, наприклад. Адже на рік "Газпром" може дати знижку, що визначить ринковий рівень тарифів на газ, і Зеленський зможе прийти до МВФ і сказати, що треба знизити тарифи, адже ринкова ціна впала.

Потрапивши в такий спосіб назавжди на гачок Путіна. Тому що за рік позиції України будуть уже слабкими, транзит у разі успіху Путіна в Нормандії піде в обхід України із 2021 року і під дешевий газ Путін зможе одержати вже дуже багато. А підвищувати тарифи до ринкового рівня вже буде пізно. І, звісно ж, у такому форматі розв'язання питань легко буде одержати від України і добро на списання боргу, обнулення взаємних претензій, як це називають росіяни. Чиста перемога Путіна. Коли він одержує все, як зараз, так і в майбутньому.

План Путіна зрозумілий. Який план України? Ми знаємо позицію "Нафтогазу", і вона повністю відповідає інтересам України. Але яка позиція Офісу президента? Чи погодяться вони на нормандський шантаж? Чи розуміють вони, що не можна змішувати політику й економіку, не можна одночасно обговорювати війну і газ?

Джерело: Sergey Fursa / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора