Вікно можливостей дуже коротке. Або парламент ухвалить максимум змін найближчими місяцями, або реформи знову покриються пилом

Фото: Sergey Fursa / Facebook

Для України ризики затягування реформ набагато вищі, ніж ризики помилок під час реалізації змін, вважає інвестиційний банкір Сергій Фурса.

Чого я чекаю від нового парламенту.

Новий український парламент – це божевільні можливості та велика відповідальність. І це свідчить про те, що можна виграти в лотерею. А можна все спустити в казино. І тепер від людей, які ухвалюють рішення, залежить, який шлях буде обрано. Тому що такий парламент може прискорити структурні реформи, змінивши країну. А може грати в популізм, і тоді нічого не зміниться, а економічне зростання знову стане мрією. Якщо йти шляхом швидких перетворень, то тебе, найімовірніше, не будуть любити люди. Але оцінять нащадки. А якщо займатися популізмом, то всі на вулиці будуть любити тебе, але нащадки забудуть – у кращому разі або проклянуть – у гіршому. Можна робити справи, які призведуть до падіння рейтингу, а можна транслювати шоу і збирати оплески.

Чого потрібно вимагати від парламенту з такими можливостями? Укладення нового суспільного договору.

Який зараз суспільний договір в Україні? Влада краде та не заважає людям красти для виживання. А люди не стежать за владою і прощають їй гріхи, тому що самі намагаються обдурити державу на кожному кроці. Це суспільний договір постколоніальної країни, де держава завжди була чужою. Зараз важливо зрозуміти, що це наша держава. І змінити суспільний договір. І цей договір має ґрунтуватися на розумінні, що це наша країна, а отже, обманюючи її, ми обманюємо самі себе. Усі разом ми програємо, хоча окремі люди можуть дозволити собі шампанське за $5 тис. Це ніби ви їдете по одеській трасі в неділю ввечері, повертаючись у Київ після довгих вихідних, і ближче до Києва потрапляєте в затор, який у рази більший, тому що група індивідуумів їде по узбіччю, щоб потім вклинитися. Якби працювали правила – вони б так не робили, бо це було б дуже дорого. Але правил немає, вони приїдуть додому трохи раніше, але всі разом приїдуть набагато пізніше. А більше за всіх постраждають ті, хто принципово виконує закон.

І це треба змінити. А отже, влада не має права красти, а люди мають виконувати закон. Закони. Верховенство права – для всіх єдині правила гри. Це основна запорука успішності країни в сучасному світі. І це необхідна умова для України для того, щоб претендувати на успішність. Не достатня, але необхідна. І якщо ми укладемо такий суспільний договір, то можна прощати владі помилки. Тому що вона недосвідчена, але чесна. І тоді п'ять років помилок краще, ніж 50 років саботажу. Тому що за старого суспільного договору некомпетентність влади приплюсовується до її корупційності, на яку начхати людям, котрі не платять податків і не дотримуються правил дорожнього руху.

Цей суспільний договір передбачає, що влада, якій українці довіряють, прискорено робить структурні реформи, а люди приймають правила гри. Цей суспільний договір передбачає, що правила гри змінюються і для людей, і для влади. Коли разом із земельною реформою відбувається реформа судів. Коли штрафи за порушення правил дорожнього руху йдуть разом із антикорупційними справами. Коли схеми для "євробляхерів" закриваються одночасно зі схемами відмивання грошей через страховий ринок і введенням "спліту". Коли боротьба з контрабандою означає не тільки скорочення площі будинків митників, а й продаж будь-якого товару з чеком. Коли цінності для людей при владі стають набагато важливішими за зв'язки та місто народження.

Реформа – це болісний процес. А Україна потребує реформ. Масштабних. Великих. А для цього потрібна велика народна підтримка. І зараз відкрилося вікно можливостей. Цю підтримку треба скерувати на фундаментальні зміни. Зміни основи. А саме суспільний договір є основою взаємин в українському суспільстві.

Скріпити суспільний договір можна тільки зміною правил гри. А отже, треба ухвалювати багато змін. Одні на встановлення правил, а інші – на встановлення контролю за дотриманням правил.

І так, зміни які відбуваються швидко, або не відбуваються взагалі. І так, ухвалити 100 законів в один день виглядає не зовсім демократично. Але є й інший бік. Вікно можливостей дуже коротке. А зробити треба дуже багато. І вибір у такому разі дуже простий. Або ви робите все й одразу, або вже не робите ніколи. Або ухвалюєте максимум змін найближчими місяцями, або реформи знову покриються пилом, як і мрії про швидке перетворення країни. Тому що тільки зараз є можливість здобути майже 100% підтримки ініціативам уряду щодо зміни країни.

І так, в ухвалених законах можуть бути і корупційні лазівки, яких не вичитаєш одразу. І помилки. Але якщо вибирати – робити зміни, які супроводжуватимуться ось такими ризиками, або не робити взагалі, то вибір однозначний. Усе можна виправити, окрім втрати часу. Корупційні дірки позатикати, якщо їх помітять. Помилки виправити, коли їх знайдуть. Але такої можливості кардинально змінити країну вже більше не буде. Й ефект від змін переб'є можливі втрати від корупційних лазівок, які можуть запхати в ці закони. І ризики затягування реформ набагато вищі, ніж ризики помилок під час реалізації змін.

І сильна сторона України в тому, що нічого не треба вигадувати. Що робити – і так зрозуміло. Ще з минулого скликання парламенту лежать десятки важливих законопроєктів, спрямованих на реформи. Україні треба просто повторити шлях своїх сусідів, а накопичений досвід допомагає зробити це навіть швидше. Якщо тільки не посилатися на особливий український шлях й унікальний український менталітет. Тому що це було частиною старого суспільного договору. А нам потрібен новий.

Джерело: Сергей Фурса / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора