Кажуть, ми програємо цю війну. Але Росія витрачає багато ресурсів задля досягнення, яке буде непомітним на карті. Яка ж це перемога?

Кажуть, ми програємо цю війну.

Думка, яка чудово лягає в мозок утомленим українцям, які, іноді здається, навіть тішаться від цієї колективної депресії. Під час літньої спеки зараз плавить не тільки асфальт, але й мізки. Мізки, у які будь-що хоче залізти Росія, посіявши зневіру й відчай.

Але якщо ми програємо, то виходить, що Росія виграє. І сама Росія воліє продавати цю думку як усередині країни, так і світу.

Але що для Росії було б перемогою? Може, ми забули, але Росія хотіла взяти під контроль усю Україну. Росія хотіла знищити суверенітет і незалежність України й поставити в Києві своїх маріонеток. Оце була б перемога Росії. Відновлення імперії малими зусиллями, швидкою спецоперацією на два-три тижні. Не великою війною, а швидким стрибком, прости господи, мангуста.

Чи змогла Росія це зробити? Ні.

Чи наближається Росія до цієї мети? Ні. І навіть українці, що часто перебувають у депресії, не вірять у це. Бо інакше вартість нерухомості в Києві була б зовсім іншою. У Москві, й не тільки, розуміють, що не здатні знищити незалежність України. І тому не здатні перемогти.

Росія, напружуючи всю свою імперську міць, може відкусити якусь територію. Але в Росії й так велика територія. Додаткові кількасот квадратних кілометрів будуть на ній непомітні від слова зовсім і точно не можуть бути перемогою. І не можуть бути метою. Мета для Росії недосяжна, і вони це чудово розуміють. Із точки зору Росії вони витрачають забагато ресурсів, повністю напружуючи свою економіку, скорочуючи всі витрати бюджету, що не стосуються армії, задля досягнення, яке буде зовсім не помітним на карті. Не співставне з російськими амбіціями й заявленими два роки назад цілями. Яка ж це перемога? Який же це успіх?

Росія здатна завдавати нам болю. І може отримувати від цього якесь садистське задоволення. Намагаючись таким чином перекрити для себе самої біль і розчарування від того, що мета, яку вони заявили і на яку витратили так багато ресурсів, недосяжна.

Ціна, яку заплатила й буде платити Росія ще багато років, завелика. І вони це знають. Хоча й намагаються продати зовсім інше. Поводячись як малолітній хуліган, якого вдома чекає п'яний батько, що може побити просто так, принизити, а може і зробити щось ще гірше, і який приходить у школу і забирає бутерброди в першачків.

Чи може ще Росія перемогти? Тільки якщо ми самі подаруємо Росії цю перемогу. А сама Росія перемогти не здатна.

Джерело: Sergey Fursa / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора