Україна отримала гроші від ЄС. МВФ проґавив шанс дотиснути українську владу, змусивши її зробити реформи

Закордон нам допоміг. Знову.

Якщо пацієнт хоче жити, то медицина безсила. Якщо МВФ хоче дати грошей і ЄС хоче дати грошей, то всі намагання української влади з руйнування співпраці марні.

Запитання – чому МВФ став таким м'яким – залишимо відкритим. І спишемо це на кризову ситуацію у світі. Коли треба просто не дати всьому впасти. І хто тепер повірить фразі: "Ми вам не банкомат"?

Україна отримала гроші від ЄС. $700 млн у бюджет. Це означає, що місія їде. Уряд уже це анонсує, і скоро МВФ сам про це заявить. А отже, Україна зможе залучити короткий кредит (бридж-фінансування) на фінансовому ринку. Ще $1 млрд до бюджету. На внутрішній ринок облігацій повертаються іноземці. Їх приваблює дохідність, а також це просто є частиною загальносвітового тренду – гроші йдуть у локальні валюти країн, що розвиваються. А це ще сотні мільйонів доларів.

Як наслідок, градус бюджетної кризи істотно знижується. У принципі кризи вже й не буде. Велику частину витрат уряд тепер зможе профінансувати. А забути про 60–100 млрд грн витрат – це справа житейська. Мало хто помітить. Порівняно з потенційною діркою 250–300 млрд грн. Уряд пропетляв. Пройшовши краєчком, лезом бритви, вони змогли взяти гроші. "Закордон нам допоможе" – знову спрацювало. Водночас реальний дефіцит бюджету цього року, зрештою, буде не 7,5%, а ближче до 5%. Що теж позитив з погляду боргового навантаження і макропоказників країни.

Водночас Україна дістала підтримку не в обмін на реформи. А в обмін на обіцянки. Програму МВФ не виконали. Частина реформ із попередніх програм залишається зруйнованою. Так, МВФ не дав грошей. Але МВФ дав сигнал, що Україна у програмі. А цього досить. І в МВФ про це знали. І в ЄС про це знали.

МВФ знову повірив словам української влади. Або вдав, що повірив. У 2014–2019 роках таке не спрацьовувало. Зараз спрацювало. Чи вірить МВФ, що обіцянки виконають? Вважатимемо, що там принаймні на це сподіваються. Чи віримо ми в Україні, що влада дотримається слова і реалізує реформи, коли в неї вже не буде крайньої потреби в коштах – запитання риторичне.

Чи розуміють у МВФ, що без фактора тиску в Україні не роблять реформ? Напевно, здогадуються. Чи розуміють вони, що проґавили шанс дотиснути українську владу, змусивши її зробити частину реформ або полагодити те, що поламано? Здається, розуміють. Чи бачать вони, що дають неправильний сигнал українській владі? Що можна все робити неправильно, от абсолютно все, порушувати всі взяті на себе зобов'язання, і однаково за це нічого не буде? Хотілося б вірити, що бачать. Тому що можна поблажливо ставитися до нинішньої української влади, зважаючи на її рівень компетентності. Як до дітей. Але тоді треба розуміти, що балувати дітей дуже небезпечно. І що тепер стримуватиме українську владу від подальшого руйнування зроблених реформ? Якщо вони вже переконалися, що їм однаково все зійде з рук? Якщо вони побачили, що теорія, яка популярна в українських елітах, що Україна така важлива країна для світу, адже ми форпост боротьби з Росією, а тому нас завжди підтримають, працює? Знову риторичне запитання. Навіть якщо ми отримуємо гроші з іншої причини.

Так, у МВФ і партнерів був складний вибір. З одного боку, треба штовхати Україну шляхом реформ, щоб країна змінювалася і люди жили краще. І єдиний, на жаль, єдиний, мотиватор для будь-якої української влади – це фінансування. Інакше ніхто нічого змінювати не хоче. Усіх усе влаштовує. І якщо давати гроші просто так, то реформ не буде. Але з іншого боку, якщо не дати грошей зараз, то боляче буде саме цим людям, заради яких і треба робити реформи. Посадовцю "на кокаїн" вистачить завжди, а з діркою в бюджеті у 300 млрд могли б бути проблеми із зарплатою у лікарів і вчителів.

Що ж, вони пішли шляхом гуманізму. І дали можливість українській владі петляти, піти дорогою імітації діяльності, коли всі говорять, що "ми за реформи", а водночас олігархи продовжують утримувати депутатів, забезпечуючи цим відсутність будь-яких змін. Тепер ми увійдемо у 2021 рік зі стабільною макроекономічною ситуацією. І влада дістане можливість розслабитися. І нас знову чекають "приємні сюрпризи". Ще кілька втрачених років. Коли економіка зростає. На фундаменті запасу міцності, здобутого попередніми змінами. І здається, що будь-яку некомпетентність пробачають. Принаймні поки у світі так багато грошей. А зараз їх дуже багато. І поки вони шукають ризик.

Але що буде, коли вітер зміниться? І всі накопичені помилки разом дадуть про себе знати? А "про це ми подумаємо завтра". Тим паче, що вітер може не змінюватися роками.

Джерело: Sergey Fursa / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора