Україна принижує особисто Путіна. Навколо Кремля відчувається стійкий запах слабкості

Істеричний удар відчаю.

Путін мститься за Кримський міст. Очікувано. Передбачувано. Так само, як і той факт, що бити він буде не по військових цілях, а по цивільних. Путін мститься за власне приниження.

Путін розраховує на психологічний ефект. Що ж, він отримає психологічний ефект. Але не той, на який він розраховує.

Україна поцілила у Кримський міст (влада країни не підтверджувала своєї причетності до вибуху. – "ГОРДОН"). Привітавши Путіна з ювілеєм. Парадоксально, але головний ефект цього удару – якраз у соціально-психологічній площині. Так, ми ускладнили логістику для росіян на фронті. Але непринципово. Міст буде функціонувати. Але головний удар – по мізках російських еліт. Останнім часом багато повідомлень про те, як пожвавилися російські павуки в банці. Відчуваючи, що програють. Кадиров і Пригожин атакують генералів, бандити займають все більш домінуючу позицію у владі, розшатуючи основу цієї влади. Пропагандисти не розуміють, кого і як обвинувачувати. Башти Кремля воюють одна з одною. І це розхитує владу. Це розхитує позиції Путіна. І це послаблює Росію. Тож це дуже вигідно для України.

Удар по мосту прискорить усі ці процеси. Бо це приниження. Приниження особисто Путіна. Який у росіян у головах завжди перемагає. А тут його принижують. І тому це був дуже точний удар з українського боку. Навколо Кремля відчувається стійкий запах слабкості.

У відповідь Путін улаштовує істеричну ракетну атаку по Україні. Яка не має жодної військової мети – чисто психологічну. Психічна атака.

Він хоче відновити образ мачо, якому є що відповісти. Він хоче виглядати сильнішим для власної аудиторії. І хоче залякати українців.

Чи зможе він залякати такими ударами українців і схилити до перемовин? Ні. Як кажуть, ракетна атака як 24 лютого, але вже не страшно. Кожного разу, коли Путін робить якийсь жахливий теракт, це лише посилює бажання українців до супротиву. Якщо удар по Кримському мосту послаблював Росію, то істеричні атаки Путіна посилюють Україну, консолідуючи країну. Не кажучи вже про те, що Путін використовує обмежений запас ракет не на військові цілі, що могло б допомогти йому на фронті, а для залякування. Навряд чи боронити Херсон допоможе удар по мосту Кличка. Який тим більше ще й встояв.

А чи буде він виглядати сильнішим? Цікаве питання. Бо, з одного боку, російська пропаганда цілий день буде транслювати удари "по центрах прийняття рішень" і вихвалятися силою російської зброї. А з іншого боку, еліти будуть розуміти суть. Що це саме удар відчаю. А коли лідер у відчаї, коли він приймає емоційні рішення через психологічні удари, це не додає впевненості в ньому. Навіть тим, хто звик жити з думкою, що Путін не може програти.

Джерело: Sergey Fursa / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора