Шольц має скасувати заплановане скорочення допомоги Україні й дати ракети TAURUS, які знищать Керченський міст

Німеччина має історичну відповідальність за Україну.

У ХХ столітті Німеччина принесла Європі величезні страждання. Саме тому на Берліні лежить особлива відповідальність за запобігання ще одній такій людській трагедії. Оскільки неспровокований наступ Росії на Україну триває, бундесканцлеру Олафу Шольцу настав час втрутитися й надати Києву все потрібне для захисту українського народу. Час не терпить зволікань: нещодавні дії України в Курській області з використанням німецької техніки мали значний, але обмежений успіх. Окрім того, вони продемонстрували, що українці можуть перемогти, але їм потрібна підтримка Заходу, щоб дійти до переможного кінця.

Я виріс у Радянському Союзі, де за два десятиліття до мого народження нацисти вбили мільйони людей. Покоління німецьких лідерів присягалися утримувати примару жахливої війни на відстані. Росія Володимира Путіна – найвідчутніший вияв фашистської загрози в Європі з 1945 року. Однак сьогодні уряд Шольца планує скоротити допомогу Україні вдвічі й заморозити всі нові запити на допомогу до кінця року – саме в той момент, коли українці перехоплюють ініціативу.

Замість того щоб чекати, поки російські війська перетнуть кордон і, без сумніву, атакують нові лікарні, школи й торговельні центри, Україна розпочала наступ на Курську область, часто використовуючи техніку, надану Німеччиною й іншими вільними країнами. Комітет з оборони Бундестагу схвалив використання німецької зброї в цій кампанії. Це добра новина, і вона підкреслює важливість підтримки Заходу в успіху України. Але Київ може знову опинитися на задвірках найближчим часом, якщо скорочення Шольца триватимуть і німецька допомога Україні вичерпається.

Німеччині ще не пізно змінити курс. Сьогодні моя організація "Ініціатива оновлення демократії" запускає петицію із чітким посланням: Шольц має не просто скасувати заплановане ним скорочення допомоги – він має збільшити допомогу Німеччини Україні. І надати системи далекого радіуса дії, потрібні для того, щоб зупинити російську агресію біля її витоків. Зокрема бажані ракети TAURUS, які можуть знищити Керченський міст, що з'єднує окупований Крим із Росією, завдати вирішального удару по лініях постачання загарбників і, ймовірно, змінити перебіг війни.

Це було б найкращим виконанням історичного обов'язку Німеччини. Як зазначила торік у своєму зверненні до ООН українська правозахисниця Олександра Матвійчук, "зв'язок між миром і правами людини нерозривний, кожна держава, яка систематично ігнорує права людини, становить загрозу для всіх на своїй території і за її межами".

Захисники свободи й демократії мають бути озброєні не тільки банальностями, коли агенти автократії кидають у бій танки, ракети й літаки.

Підтримка України робить життя німців і всіх європейців безпечнішим. Адже Путін загрожує не лише найближчим сусідам, а й демократичному порядку на всьому континенті. Дехто в Німеччині гостро усвідомлює цю реальність. Міністр оборони Борис Пісторіус нещодавно зауважив, що його країна має бути готовою до війни протягом п'яти років. "Ми не маємо вірити, що Путін зупиниться на кордонах України", – попередив Пісторіус. У цьому він має рацію. Але замість того, щоб нарощувати власні збройні сили (ризикуючи, що водночас виникнуть внутрішні політичні потрясіння) в очікуванні такого результату, Німеччина може запобігти самому виникненню загрози, рішуче підтримавши Україну зброєю, яка припадає пилом на складах бундесверу. Захід залишився осторонь, коли Росія вторглася у Грузію й анексувала Крим. Якщо Москві дозволять поглинути всю Україну, то лінії фронту проляжуть не в Харкові й Херсоні, а у Вільнюсі, Варшаві й, можливо, навіть у Берліні.

І хоча воєнні авантюри Путіна свідчать, що він становить смертельну загрозу, його млява реакція на те, що Захід фактично допомагає українцям захистити себе, свідчить, що його можна зупинити. Путін не вдається до ескалації, коли ми даємо відсіч. Навпаки! Він вдається до загострення конфлікту, коли ми його умиротворяємо.

Москва пригрозила "воєнними й політичними наслідками", якщо Фінляндія і Швеція вступлять у НАТО. Після того як їхній вступ у НАТО став вирішеним, Путін змінив курс: насправді в нього "немає проблем" зі вступом цих країн в Альянс. У травні минулого року президент Росії говорив про "величезні ризики" для союзників Києва, якщо вони передадуть Україні винищувачі F-16. Зараз винищувачі американського виробництва надходять на озброєння українських ВПС, і Путін, схоже, не ближчий до того, щоб розв'язати третю світову війну з НАТО, ніж два роки тому.

Простіше кажучи, імовірність того, що Путін завтра піде на Німеччину, бо західні лідери відчинили йому двері в Україні, набагато вищі, ніж якщо Берлін візьме на себе відповідальність лідера й виступить проти російського диктатора сьогодні. Як і всі сучасні німецькі лідери до нього, Олаф Шольц неодноразово повторював, що минуле його країни – це тягар формування її сьогодення. Минулого місяця він заявив про війну в Україні: "Зважаючи на нашу власну історію, для Німеччини в цій ситуації може бути тільки одне місце – на боці України". Україна лише попросила Німеччину виконати це зобов'язання у своїх закликах надати життєво важливу військову допомогу. Проте коли Києву знадобилися ракети TAURUS – вирішальний чинник, котрий міг би запобігти майбутньому кровопролиттю, – Шольц холодно відкинув це прохання як "безвідповідальне".

Насправді єдиний, хто ухиляється від відповідальності, – це сам німецький канцлер.

Джерело: Garry Kasparov / Telegram