Страх перед ескалацією гарантує ескалацію. Кожна нерішучість Заходу вдихає в Путіна нову енергію

Путін веде війну не з Україною, а з усім вільним світом. Щоб це зрозуміти, навіть не обов'язково читати історичні книжки: Путін сам відкрито про все говорить. І в цій війні вільний світ відстає від Путіна не на один хід, а на дві війни. Захід боїться третьої світової, а Путін веде вже четверту, оскільки третьою була холодна війна, яку СРСР програв.

Путін сповнений рішучості взяти реванш – не тому, що він сильніший у воєнному сенсі, а тому, що на тлі ідеологічного і психологічного розкладання Заходу у нього є політична воля. Цілком очевидно, що в разі успіху Путін робитиме те саме, що він робив після 2014 року: якщо він, боронь боже, виграє війну в Україні, то він почне перетравлювати її військову промисловість і людські ресурси, щоб потім використовувати їх для продовження агресії.

Путін – це війна. І в цьому сенсі призначення Бєлоусова дуже показове: це чіткий сигнал, що війна стала і ідеологічним, і економічним стимулом путінського режиму. Йому нікуди йти, нікуди відступати. Будь-якому диктатору потрібні підтвердження власної історичної легітимності, а єдина його легітимність – це війна.

З історії ми знаємо, що страх перед ескалацією гарантує ескалацію. Кожна нерішучість Заходу вдихає в Путіна нову енергію. Ця війна набуватиме різних форм, але цілком очевидно, що він рухатиметься далі. Також очевидно, що на якомусь етапі його зупинять, проте ціна поразки Путіна для всього світу буде із часом лише зростати.

Джерело: Гарри Каспаров / Facebook