Ми довели, що готові вбивати й умирати за незалежність України. Тепер слід домовитися, чим ця незалежність має бути наповнена

Зі святом, посестри та побратими!

Я вірю, що ми здатні не тільки захистити нашу землю, а й перетворити Україну на історію успіху.

Мій учитель професор Девід Вільямс раз у раз повторює, що Україна – це одне з небагатьох місць на землі, де вирішується майбутнє цілого світу. І це покладає на нас особливу відповідальність.

Після того, як ми довели, що готові вбивати й умирати за незалежність нашої дідизни, нам слід навчитися думати й домовлятися, чим ця незалежність має бути наповнена.

На часі припинити сваритись про наше минуле й почати серйозну розмову про майбутнє. Про те, якою має бути Україна через п'ять, 10, 50, 100 років. Що означає бути українцем? Навчитись не бачити в опонентах ворогів. Створити та навчитись поважати правила гри, які будуть однаковими для волинян, галичан, буковинців, закарпатців, подолян, наддніпрянців, слобожанців, січеславців, україномовних та російсько-, угорсько- та румуномовних українців, незалежно від етнічного походження та культурного бекграунду.

Ми відстояли і продовжуємо ціною життів наших посестер та побратимів відстоювати своє право бути господарями на своїй землі. Залишилось небагато – стати справжніми ґаздами у своїй хаті. Бо справжній господар живе любов’ю до свого, а не ненавистю до чужого, благословляє, а не проклинає, приймає розмаїтість та складність життя, бо певен у своїх силах.

Зі святом, українці!

Джерело: Gennadiy Druzenko / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора