Пригожин у максимальній фазі загострення виторгував для себе бонуси і сховався в тінь. Схоже, що це була лише перша серія в цьому кумедному серіалі

Бунт Пригожина – початок кінця.

Конфлікт між керівником ПВК "Вагнер" Пригожиним і міністром оборони Росії Шойгу виник дуже давно, ще з часів сирійської кампанії. Це системний і постійний конфлікт у середовищі Путіна. Це конкурентна боротьба за ресурс державних коштів.

Цей конфлікт із новою силою вибухнув наприкінці битви за Бахмут, на початку літа 2023 року. Пригожин розраховував здобути більше повноважень і можливостей від Путіна за сумнівну перемогу в Бахмуті. Імовірно, це мав бути доступ до державних ресурсів (в'язниці, держзамовлення, військові склади).

Шойгу як конкурент Пригожина постійно перекривав "кисень" і поставив його в жорстку залежність від МО РФ. У головного вагнерівця забрали можливість забирати людей із в'язниць. Обмежили забезпечення снарядами й технікою.

Відносна незалежність і мобільність вагнерівців залишалася лише в грошах (це величезні фінансові потоки, які заробляють вони на контрактах в Африці). Шойгу і Герасимов хотіли накласти свою руку на африканські замовлення та підім'яти всі активи під свій контроль.

Певний час Пригожин хаотично шукав можливості уникнути залежності від Шойгу: намагався піти в підпорядкування Росгвардії, робив зухвалі заяви з метою залучити підтримку Путіна. Але його не чули. Політичні амбіції і проста манера спілкування зробили Пригожина улюбленцем російського плебсу. Але у Кремлі цього і злякалися, бо побачили зростання його політичного впливу.

Саме це й підштовхнуло його діяти на випередження, доки його остаточно не злили чи ліквідували. Тому він зважився на бунт. Імітаційний обстріл нібито тилових баз ПВК "Вагнер" і добре спланована операція стали чудовим стартом у цій дотепній авантюрі. Тримуфальне захоплення Ростова й Воронежа зробили з Пригожина в очах радикальних опозиційних сил і середовищ Росії мало не спасителя нації.

Фінал несподіваний, але прогнозований. Пригожин, довівши ситуацію до кипіння, на самому її піку виторгував для себе необхідні умови і дав задню. У максимальній фазі загострення виторгував для себе необхідні бонуси і сховався в тінь. Пригожин повівся як барига, а не як опозиційний лідер чи представник інтересів простих солдатів.

Міф про спасителя нації розвіявся. Міф про справедливу силу, яка покарає корупціонерів, фанерних генералів і злочинців, які відправили на... понад 200 тис. російських військових, також розвіявся. Схоже на те, що це була лише перша серія в цьому кумедному серіалі, фінал якого показав, що Путін – ніякий не диктатор, а наляканий, несміливий і пристаркуватий керівник держави, яка з кожним днем котиться у прірву.

Джерело: ГОЛОБУЦЬКИЙ / Telegram