Історик Дмитрієв боровся зі Сталіним і дістав сталінський строк. Репресії тут – і їх уже нічим не прикривають

Вирок Юрієві Дмитрієву.

1. Заміна трьох років на 13 не має стосунку навіть до видимості суду. Такого розкиду від однієї інстанції до іншої не буває.

2. Причина тільки одна: на нещодавній вирок звернули увагу суспільства – і влада посоромилася або постидалася. Сьогодні ми розслабилися через упевненість, що нічого поганого не станеться, – і в тиші стався злочин. Це гопники, які ніколи не грабують під ліхтарем, а ліхтар тут – ми.

3. Це вирок не Юрієві Дмитрієву, а всім нам – людям, які ставлять особистість вище за державу та її машину. Дмитрієв боровся зі Сталіним і дістав сталінський строк. Репресії тут – і їх уже нічим не прикривають.

3. Що робити далі?

По-перше, припинити мовчати. Більше не можна розслаблятися і думати: "Обійдеться". Не обійдеться. Нас успішно б'ють поодинці.

По-друге, я пропоную дві прості речі. У нас – людей демократичних думок – величезна вага в суспільстві. Але у владі ми не представлені. Отже, потрібно робити те, що ми можемо. Говорити й вимагати.

Сьогодні вівторок. Якщо щовівторка всі однодумці, зокрема "лідери думок" із величезною аудиторією, будуть просто говорити про політичні репресії в сучасній Росії, це вже зменшить їхні оберти. Гопники бояться ліхтарів. Ми готові?

І далі: час ходити на суди. Просто зараз у Пензі триває апеляція у справі "Сети". Туди їздять нечисленні журналісти і правозахисники. Триває справа "Нового величия" (процес Павла Ребровського). Триває безліч інших справ – наприклад, активістів "Бессрочки" щодо будки Генпрокуратури тощо. Ходити туди – наш громадянський обов'язок. Ми робили це для жертв 27 липня – і зупинилися. А репресії – тривають.

Хто не ходить у суди – наближає свої власні. Хто не бореться з репресіями – сам стає їхньою жертвою.

Джерело: Дмитрий Гудков / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора