Я не бачу варіантів швидкого завершення війни. Путіну вигідно затягувати будь-які переговори

Трохи роздумів про закінчення війни. Слухаючи-читаючи будь-яку аналітику, яка рясно посипалася після 20.01, не можу позбутися дивного відчуття. Усе чи майже все зводиться до питання: "Готовий чи не готовий Трамп здати Україну?" Можна навіть абстрагуватися від того, наскільки ефективно ворожити по нутрощах чужого черепа. Але ж у політиці стільки всього непідвладного жодним вождям! Той самий "рух мас", про який ми у школі читали у "Війні та мирі" у Толстого.

Ось з огляду на те, куди вони рухаються у Росії, Україні й на Заході, я поки не бачу варіантів швидкого завершення цієї війни.

Путіну з урахуванням "реалій на землі" вигідно затягувати будь-які переговори.

По-перше, сам факт їх уже буде для нього перемогою через легітимацію: "Дивіться, я знову сиджу за одним столом із найбільшим начальником".

По-друге, у Путіна зараз більше і грошей, і солдатів. Отже, за перемир'я він явно заламає непідйомну ціну.

Незгодний і з оцінками, що Трамп має якісь чарівні козирі проти Путіна. До воєнної ескалації із ядерною державою Захід не готовий. А інших важелів уже не залишилося: усі санкції, навіть ефективні спочатку, згодом діють дедалі гірше, у міру того, як російський бізнес адаптується до них, вибудовує нові ланцюжки постачання і схеми платежів.

За підрахунками центру CASE, максимум, що Трамп зможе, – скинути ціни на нафту до $70 (все, що нижче, зупинить сланцевий видобуток у США). За всіх дисконтів і витрат Кремль втрачає не більше ніж $5–7, ну максимум $10. І навіть якщо Путін продаватиме нафту по $50–55, для нього це не така катастрофа, яка змусить його піти на серйозні поступки.

Єдина розвилка, яка здавалася серйозною, – оголошувати чи не оголошувати другу хвилю масової мобілізації. Але й те лише в тому разі, якщо ціль – другий похід на Київ. А щоб просто й надалі виснажувати Україну методичними обстрілами тощо – і так зійде.

От навіщо йому за таких умов зупинятися? Щоб що?

Припустімо, що в Україні вибрали замість Зеленського когось лояльнішого. Але якщо знову переможе він? Чи будь-хто інший, хто відмовиться підписувати капітуляцію України? Тоді вимучені умови перемир'я Путін просто не виконуватиме, влаштувавши провокацію для чергового casus belli.

Окрім того, почалися глобальні зрушення в Європі та США. У ЄС – правий поворот, у США Трамп уже до літа зіткнеться з наслідками своїх рішень, особливо щодо міграції. Якщо у Штатах реально почнуть депортувати нелегалів щодня тисячами, почнеться криза в галузях економіки, які тримаються на дешевій робочій силі. Наприклад, у сільському господарстві. Тож не відкидаю, що за пів року американцям буде взагалі не до нас. Про тарифні війни навіть думати не хочу й сподіваюся, що Трамп все ж таки задовольниться "піар-перемогою".

Чи означає, що треба складати руки й помирати від розпачу й гострої депресії? Ні!

Російське громадянське суспільство, розпорошене три роки тому світом, дуже скоро почне проходити в нових країнах перебування критичний поріг інтеграції. У багатьох росіян почнуть з'являтися ПМП і навіть нові паспорти. Паралельно вибудовуються інститути діалогу із західними урядами. І в цій якості рано чи пізно вийде ефективніше врегульовувати проблеми легалізації, доопрацювати "заділи" на майбутнє: від проєктів реформ до навичок громадянської взаємодії.

Лише найближчої весни в нас заплановано дві поїздки до Франції на зустріч із керівництвом ПАРЄ (Париж – у березні та Страсбург – у квітні). Відновлюється діалог із Європарламентом. Одне з питань – travel-documents для росіян.

Центр CASE готує ще й велику доповідь про те, які є практики в ЄС і як їх можна покращити, і таке інше.

А мирний план Трампа – ну, послухаємо на Мюнхенській безпековій конференції наступного тижня. Де наша делегація від антивоєнного комітету також братиме участь.

Джерело: Дмитро Гудков / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора