Іранські протести – це історичний шанс
У вівторок експрезиденту США Дональду Трампу мають надати варіанти реагування Вашингтона на жорстоке придушення загальнонаціональних протестів в Ірані.
Про це повідомила The Wall Street Journal. За даними видання, у Білому домі обговорюють цілий спектр заходів – від кібероперацій і розширення санкцій до підтримки протестувальників в інтернеті й навіть імовірних військових ударів. Остаточних рішень, утім, не очікують. У зустрічі візьмуть участь держсекретар Марко Рубіо й міністр оборони Піт Гегсет.
Проте сама логіка розвитку подій підказує: до вівторка ситуація в Ірані може змінитися радикально. Країну вже охопили протести, які торкнулися практично всіх великих і середніх міст. У відповідь керівний муллократичний режим вдався до свого традиційного і, по суті, єдиного аргументу – масштабного й демонстративного насильства проти власного народу.
За інформацією телеканала Iran International, сили безпеки Ірану відкривають по протестувальниках вогонь на ураження. Попередні дані свідчать про масові жертви. Майже по всій країні вимкнено інтернет, що різко обмежує можливості отримання повної й достовірної картини того, що відбувається.
Проте навіть крізь інформаційну блокаду прориваються жахливі свідчення. На відеозаписі, який передали редакції Iran International із міста Кахрізак, зафіксовано тіла, покладені в мішки для трупів. Очевидці стверджують, що на місці протестів були десятки таких мішків, а ще безліч тіл було складено в сусідньому промисловому приміщенні. Двоє жителів, які розшукують зниклих родичів, розповіли журналістам, що бачили там понад 400 тіл.
Медичні джерела підтверджують масштаби трагедії. Лише в п'ятницю до лікарні Мадані в Караджі доправили 44 тіла, а до лікарні Гаєм у тому самому місті – 36. Лікар із північного міста Рашт повідомив, що лише в одну медустанову надійшло щонайменше 70 загиблих. Аналогічні дані надходять і з інших регіонів країни: потік тіл не припиняється.
Вимкнення інтернету, яке розпочалося 8 січня, стало для режиму інструментом приховування злочинів. Однак, як підкреслюють журналісти Iran International, кількість і регулярність повідомлень, які надходять, дають змогу зробити однозначний висновок: проти протестувальників по всій країні застосовують смертоносну силу.
Фактично нинішній іранський режим, котрий розв'язав терор проти власного населення, втратив залишки політичної й моральної легітимності. Це вже не питання внутрішньої політики, а проблема міжнародної відповідальності. Демократичні сили світу – і насамперед Сполучені Штати – не мають права залишатися осторонь, коли цілий народ виборює звільнення від влади аятол.
Причини протестів є системними. Іран переживає найважчу економічну кризу: стрімка інфляція, знецінення національної валюти, зростання цін на харчові продукти, паливо й житло зробили життя мільйонів людей нестерпним. На цьому тлі керівна верхівка казково збагатилася, побудувавши корумповану систему перерозподілу ресурсів на користь вузького кола еліт.
Замість інвестицій в економіку й соціальну сферу режим і далі витрачає колосальні кошти на утримання Корпусу вартових ісламської революції, на репресивний апарат усередині країни, а також на фінансування терористичних організацій за її межами – "Хезболли", ХАМАС та "Ісламського джихаду".
В Україні про це знають особливо добре. Муллократичний Іран є союзником путінської Росії. Постачання країні-агресору сотень і тисяч безпілотників Shahed – лише найпомітніша частина співпраці двох кривавих режимів, об'єднаних ненавистю до свободи, демократії й людського життя.
Іранські протести – це не просто внутрішня криза. Це історичний шанс покласти край режиму, який десятиліттями експортує насильство й нестабільність далеко за межі своїх кордонів. Режим аятол і путінська система влади – ланки одного ланцюга. І обидва вони мають піти в небуття, щоб світ нарешті зміг дихати вільніше й спокійніше.
Джерело: "ГОРДОН"