Карабаські, донецькі, луганські сепаратисти ніколи не відчуватимуть своєї провини за злочини, які скоїли
Винні у вбивстві мирного азербайджанського населення Ходжали в 1992 році ні в чому не каються, уважає голова Всеукраїнської громадської організації "Об'єднана діаспора азербайджанців України" Хікмет Джавадов.
У Баку неподалік від станції метро "Шах Ісмаїл Хатаї" споруджено пам'ятник "Ана хараї", що в перекладі означає "Крик матері". Щороку 26 лютого до цього пам'ятника приходять президент Азербайджану Ільхам Алієв і десятки тисяч громадян республіки. Вони йдуть до пам'ятника в скорботному мовчанні, щоб ушанувати пам'ять жертв геноциду в Ходжали, який стався 26 лютого 1992 року.
Жертвами цього злочину проти людяності стало 613 осіб, із яких 63 – діти. Одним зі свідків цього жахливого злочину був український військовий льотчик Леонід Кравець. "26 лютого я вивозив зі Степанакерта поранених і повертався назад через Аскеранські ворота. В очі впали якісь яскраві плями на землі. Знизився – і тут мій бортмеханік закричав: "Дивіться, там жінки і діти!" Та я й сам уже бачив приблизно 600 убитих, розкиданих по схилу. Потім ми літали, щоб забрати трупи. Із нами був місцевий капітан міліції. Він побачив там свого чотирирічного сина з розтрощеним черепом і збожеволів. Понівечені тіла жінок, дітей і людей похилого віку я бачив усюди", – розповідав він.
Читаючи ці рядки, здригаєшся від жорстокості тих, хто скоїв такий кривавий злочин. Хто вони? Геноцид у Ходжали було влаштовано за активної участі 366-го полку Об'єднаних сил СНД. В Азербайджані назавжди запам'ятали ім'я командира цього кривавого полку – підполковника Юрія Зарвигорова. За словами британського журналіста Томаса де Ваала, після тієї ганебної ролі, яку відіграв 366-й полк під час узяття Ходжали, із Москви надійшов наказ вивести його з Карабаху. Але хіба легше було тим, чиї рідні та близькі стали жертвами цього злочину проти людяності?!
А тим часом досі не покарано тих, хто брав участь або надихав тих, хто скоював це масове вбивство ні в чому не винних людей. Президентом Вірменії є Серж Саргсян, який в інтерв'ю вже згадуваному вище Томасу де Ваалу заявив: "До Ходжали азербайджанці думали, що з нами можна жарти жартувати, вони думали, що вірмени не здатні підняти руку на цивільне населення. Ми зуміли зламати цей (стереотип). Ось що сталося". Це було відверте бравування скоєним злочином.
І де, як не в Україні, у якій страждають від сепаратизму і військової агресії з боку сусідньої держави, зрозуміють нас, азербайджанців?! До того ж Азербайджан, як відомо, підтримав територіальну цілісність України, засудив анексію Криму, тоді як Вірменія вчинила з точністю до навпаки. Окрім того, в окупованому Вірменією Нагірному Карабасі на кшталт "ДНР" і "ЛНР" іноді проводять "вибори".
Карабаські, донецькі, луганські сепаратисти ніколи не відчуватимуть своєї провини за злочини, які скоїли. Точно так само ні в чому не каються всі винні в геноциді мирного азербайджанського населення Ходжали. Таких злочинців не чіпають сльози матерів – хоч азербайджанських, хоч українських. Але саме ця обставина і змушує нас вимагати справедливості! Адже мали рацію класики, які стверджували, що будь-який непокараний злочин породжує новий злочин.
Джерело: "ГОРДОН"