Необхідно не соромлячись надавати преференції та пільги компаніям із тих європейських країн, які реально допомагають нам у протидії Росії

Україна – Європа: цінності плюс прагматизм.

Нещодавні вибори у Європарламент показали: чутки про смерть Європейського союзу виявилися дещо передчасними. І це не дивно, адже навіть ультранаціоналісти в різних європейських країнах на тлі вкрай важких і малопередбачуваних перемовин щодо виходу Великобританії з Євросоюзу вже не виступають із гаслами "До побачення, ЄС!". Вельми показово, що створена днями правими партіями у Європейському парламенті окрема фракція також не ставить на меті розкол Євросоюзу.

При цьому значні відмінності між регіонами і країнами у Європі зберігаються. До того ж виглядає так, що проблеми одних європейців мало хвилюють інших. Тобто, як влучно зазначила відразу ж після згаданих євробондів інформагенція "Німецька хвиля", "вінегрет національних особливостей" зберігається.

Що ж відбувається наразі у Європі і що робити Україні? Сучасна Європа вкрай збентежена можливим зламом післявоєнної системи континентальної безпеки, серйозно дестабілізована хвилями міграції, налякана безпрецедентними терористичними актами, здається, остаточно розгубилася внаслідок рішення про вихід Великобританії з Євросоюзу і наразі знаходиться на роздоріжжі. Фактично Європа утретє після двох світових воєн переживає період серйозної кризи і повинна знайти в собі потенціал і сили для її подолання.

Утім, мабуть, є неправильним погоджуватися з думкою про начебто серйозну ерозію європейських цінностей. Скоріше за все, явної невдачі зазнав курс на невиправдане прискорення поглибленої політичної інтеграції за явного відставання економічних реалій, збереження дисонансу у фіскальній сфері, продовження існування культурно-ментальних розбіжностей, що впливають на ставлення населення різних країн до найбільш актуальних питань порядку денного сучасної Європи.

Надзвичайно важливе і навіть визначальне значення для подальшої долі Європи матимуть спроможність її політичної еліти, військового і бюрократичного істеблішменту, інтелектуалів і просто активних верств населення усвідомити необхідність переосмислення на сучасному етапі унікальних ознак і особливостей європейської цивілізації. Вони також мають серйозно задуматися над захистом сучасних демократій від можливостей майстерного маніпулювання громадською думкою, що часом здійснюється на підсвідомих рівнях людської поведінки. Вочевидь, певних зусиль потребуватиме й подолання деяких настроїв національного егоїзму, у якому європейці останнім часом схильні звинувачувати насамперед США.

Країни ЄС також мають здійснити системні заходи щодо протидії впливам Росії, яка не лише хотіла б підірвати трансатлантичні зв'язки, але й дискредитувати загальноєвропейську інтеграцію як цивілізаційний проєкт. Як відомо, Кремль також намагається активно просувати свій газопровід "Північний потік – 2", який має ще міцніше прив'язати Європу до російського газу і розколоти солідарність ЄС через різне ставлення до проблеми енергетичної безпеки в умовах напруги у відносинах із Москвою.

Багато хто вочевидь пам'ятає, наскільки оптимістичними були настрої у Європі після завершення "холодної війни" і як блискуче їх відчув легендарний німецький гурт Scorpions і втілив у своїй мегапопулярній композиції Wind of Сhange. У ці дні також відчувається нагальна потреба в якомусь модерному європейському оновленні.

Невипадково в березні цього року в багатьох медіа була оприлюднена резонансна стаття президента Франції Еммануеля Макрона про його бачення майбутніх змін у Європі. Саме в ній він закликав європейців "відновити дух прогресу" і "разом накреслити шлях до європейського оновлення".

Україна ж як європейська країна, що "поділяє спільну історію та спільні цінності" з Європейським союзом (теза з преамбули Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, про яку часто забувають), має знайти власне конкурентне місце в новій Європі.

У ближчій перспективі, вочевидь, слід шукати спільні інтереси в різних сферах і системно реалізовувати їх насамперед у нашому регіоні, зокрема в таких форматах, як Україна – Польща – Литва, Україна – Румунія тощо.

Росія перестає бути для України головним експортним ринком. Натомість Європа стає нашим найбільшим торговельно-економічним партнером, а це означає, що ми маємо поглиблювати таке співробітництво, виходячи насамперед із наших національних інтересів, на чому постійно наголошує партія "Сила і честь".

ЄС повинен стати для нас джерелом нових технологій насамперед у сфері енергозбереження та ринком для української екологічної продукції – і не тільки сільськогосподарської, але й екологічного палива, меблів, а не деревини, машинобудування, програмного забезпечення тощо. Не лише великим українським компаніям, але малим і середнім підприємствам слід надавати різноманітну державну допомогу для виходу на європейські ринки.

В інвестиційній площині слід також діяти максимально прагматично: необхідно не соромлячись надавати широкі преференції та пільги компаніям із тих європейських країн, які реально допомагають нашій державі у протидії Росії.

Нарешті, має на повну потужність запрацювати й українська "м'яка сила" у Європі, посланниками якої вже є наше відоме й сучасне мистецтво, самобутня і сучасна музика, кіно, спорт і навіть багаті українські кулінарні традиції.

Поглибленню взаєморозуміння повинно сприяти і подальше збільшення взаємних освітніх і наукових програм, культурних обмінів, туристичних потоків, адже широкі міжлюдські контакти є надійним підґрунтям для реалізації будь-якої політичної програми у сфері інтеграції.

Саме такий, послідовний і передбачуваний курс, а не голосні й беззмістовні гасла, на думку партії "Сила і честь", створюватиме необхідні умови задля забезпечення достойного місця України у Європі.

Джерело: Ігор Смешко / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора