Парубій доручив забабахати сенсорну кнопку. Боротьба з кнопкодавством зрушилася з мертвої точки, коли старий склад Ради вже не збиратиметься на засідання
Спікер Верховної Ради Андрій Парубій неодноразово ставив один і той самий законопроєкт на голосування кілька разів поспіль, зазначив журналіст Ігор Тишкевич.
Люблю я наших депутатів. Вони такі чесні, правильні й навіть принципові... останній тиждень перед виборами.
Ось і зараз Парубій дав доручення забабахати сенсорну кнопку, щоб ускладнити життя кнопкодавам. Молодець, це позиція голосування тільки особисто і тільки чесно. Одне слово, приклад для наслідування.
Бентежить тільки один факт. Ідея боротьби за особисте голосування зрушилася з мертвої точки в момент, коли старий склад Ради вже не збиратиметься на засідання. Тобто Парубію та його товаришам панель у сесійній залі вже не потрібна.
Особливої пікантності цьому факту надає голосування за Виборчий кодекс, коли 230 голосів знайшлися із 17-го разу. Але, можливо, я занадто суворий. Пан Парубій робить усе, щоб не допустити реваншу. Зокрема і в Раді – не можна ж, щоб нові депутати голосували так само, як старі – із 17-го разу і за допомогою "кнопки друга". Адже це реваншем буде!
А було ж п'ять років на те, щоб ухвалити регламент ВР, де однозначно заборонити не те що 17-те, а навіть друге переголосування. За принципом "померла – так померла". Або, наприклад, передбачити блокування картки депутата, якого немає в сесійній залі (не тільки на підставі реєстрації, але й факту перебування в країні). Або, наприклад, позбавлення статусу депутата за обман виборців – передавання картки "другу", коли сам на курорті.
Можна було б? Звичайно, але хто ж тоді героїчно боровся б за все гарне, проти всього поганого?
А сенсорна кнопка... та хай вона буде, якщо треба. Тільки б доробили систему до кінця. Ну, і варто нагадати, що такі ініціативи відбуваються за гроші платників податків. А ці борці сьогодні стрункими рядами знову йдуть у Верховну Раду. Мовляв, ось цього разу вони дійсно поводитимуться по-новому, не так, як попередні п'ять, 10, 15, а деякі – і 20 років. Наміри, без сумніву, чудові!
Джерело: Ігар Тышкевіч / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора