Чи буде КНР воювати з Тайванем? Чи просто зачекає на наступні вибори?

Парад у КНР минув. Неочевидні висновки про м'яку силу, війну за Тайвань і майбутніх друзів Трампа.

ЗМІ цитують слова Сі про те, що "відродження китайської нації неможливо зупинити". До речі, так, у КНР розуміються на символізмі й церемоніях – дійство цікаве і продумане.

Зустріч іноземних гостей – розтягнута, з довгим проходом червоною доріжкою до голови, який очікує.

Початкова стадія параду – набирання динамізму.

Потім – короткий виступ Сі й демонстрація тієї самої динаміки й сили.

Фактично маємо демонстрацію одного із двох центрів світової системи. Де тези про співпрацю на саміті ШОС+ (імовірно, у майбутньому будуть використовувати саме такий варіант написання і розуміння) підкріплено демонстрацією сили на параді.

І тут маємо цікаві моменти. Які стосуються гостей. Приїзд чинних представників керівництва Словаччини, Угорщини, Болгарії є передбачуваним. [Приїзд] президента Сербії Вучича був гарантованим – КНР розглядає Сербію як іще один вузол на осях співпраці з ЄС. Тому не здивуюся, якщо його запросять і на наступний саміт ШОС+. Не менш цікавою є присутність віцепрем'єра Болгарії (яку було оформлено як партійний, а не державний візит). А також колишніх прем'єрів Греції, Бельгії, Італії, Румунії й колишнього президента Швейцарії. Тут уже йдеться про спроби КНР створити свою систему м'якої сили й визначити партнерства з елітами низки держав.

Але найцікавіше – це Тайвань. Так, буквально вчора журналісти в мене запитували про ймовірну "війну КНР проти Тайваню". Я в таких випадках раджу подивитися розклад сил у Законодавчому Юані (парламент Тайваню) й позиції головних партій.

На парад приїхала заступниця генсека партії "Гоміньдан" (53 зі 113 місць у Законодавчому Юані) Хонг Ксю Чу. Делегації від Нової партії Тайваню й Партії праці. Це політичні сили, які за реалізацію ідеї "одна країна – два шляхи". На материку це називають "одна країна – дві системи".

До речі, юніоністи ("Гоміньдан" плюс партнери по "синій коаліції") контролюють сьогодні 62 зі 113 місць у парламенті.

І постає запитання: а чи буде КНР воювати з Тайванем? Чи просто зачекає на наступні вибори? Тим паче, що Трамп своєю політикою і так різко збільшив кількість держав, які із цікавістю спостерігають за формуванням зони партнерства з Китаєм.

Для Сполучених Штатів це проблема. Яка виникла не сьогодні – Законодавчий Юань оновився 2024 року, і наступні вибори – лише 2028-го. І курс на возз'єднання Китаю може активізуватися протягом найближчих років.

Друга частина проблеми Трампа (про це писав у нещодавніх постах) – участь у ШОС+ Малайзії й Індонезії. Вашингтон мав намір робити ставку, зокрема, на згадані держави, намагаючись контролювати міжнародну морську логістику. Зокрема, Південнокитайське море й Малаккську протоку. Але, зважаючи на все, поки без масштабних успіхів.

Із гарантованих партнерів у регіоні у Трампа залишаються Філіппіни. Тому я не здивуюся, якщо впродовж найближчих місяця-двох президент США заявить, що Бонгбонг Маркос (точніше Фердинанд Ромуальдес Маркос – молодший) – президент Філіппін та син колишнього президента Філіппін (із 1971-го до 1986 року, поваленого внаслідок революції) – є "дуже гарним хлопцем" і чудовим партнером для Сполучених Штатів.

Джерело: Ігар Тышкевіч / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора