І США, і КНР будуть "зупиняти війну" в Україні заради своїх планів у регіоні

Головне для нас у розмові Трампа й Сі.

Першим результатом зустрічі керівників США і КНР є сам факт зустрічі. Тобто дві супердержави фактично відкрили переговорний трек. Для нас це важливо, оскільки спроби Трампа самостійно задати межі переговорів щодо завершення російсько-української війни провалилися. З одного боку, немає швидких переговорів, для участі в яких "викручують руки". З іншого – немає згаданих "викручувань рук" заради потенційної великої угоди з Росією.

Друге: сторони не бажають (не готові) входити у процес повномасштабної торговельної війни. З похідними у вигляді загроз (радше медійних, ніж реальних) воєнної конфронтації. А це означає, що поле сценаріїв завершення війни знову розширюється. І ймовірність "просто заморожування" без додаткових політичних чи фінансових угод дещо зменшується. Як різко зменшується й імовірність масштабування війни. Чому друге? "Заморожування" в разі конфронтації США і КНР могли розглядати як спосіб уникнути непотрібних ризиків і вже тим паче масштабування російсько-української війни до рівня, коли обидві держави змушені будуть до неї долучитися. Воювати, так само як і витрачати великі (у масштабах своїх економік) обсяги ресурсів на підтримку сторін, ані Трамп, ані Сі не хочуть.

Третій результат. Порушене питання України й Росії вже на першій зустрічі означає запрошення Китаю ввійти у процес. Фактично це те, на що Сі й очікував, – прохання Трампа долучитися. І свідчення того, що без КНР цієї війни не зупинити. Але це сталося не через "винятковість" нашого питання для двох супердержав. Ступінь залучення КНР і варіанти завершення війни стануть базою, на основі якої вибудовуватимуть зони присутності американських і китайських інтересів у регіоні. Зокрема в Україні.

Четверта теза. Сьогоднішня зустріч – лише початок процесу. З огляду на те, що сторони стосовно важливих одна для одної питань (тарифи, рідкісноземи) узяли річну паузу на конфронтацію, маємо часові межі. Період, у який буде "упаковано" як формування системи майбутніх відносин США і КНР, так і формат мирної угоди щодо України. А це означає, з одного боку, час, який сторони спробують використати для демонстрації своїх успіхів. А з іншого – час на оформлення бачення, як і на яких умовах (а також за чиєю підтримкою) буде завершено війну (але вже 2026-го, не раніше).

Зважаючи на сказане, можна очікувати на активізацію китайської політики на нашому напрямі. Зокрема, призначення нового (або просто активність того, хто вже виконував ці функції) спецпредставника Пекіна з питань російсько-української війни. Тобто переговорника, який контактує з обома сторонами. Або, можливо, за аналогією зі США, двох груп – для Росії й для України окремо. Де питаннями для обговорення (в очікуваннях Пекіна) будуть не лише питання війни, а й повоєнної співпраці. Тут немає нічого нового – такий самий алгоритм використовують США. Китай, з огляду на те, що Трамп "не зміг", реалізує аналогічний.

Що це означає для України? Потреба різкої активізації політики на китайському напрямі. Вдавати, що "КНР не існує", більше не вийде. Китай уже у процесі. До того ж, хай і без наснаги, але зі згодою США. А отже, це сторона, з якою треба розмовляти. Зрештою далеко не всі держави ЄС горіли бажанням допомагати Україні 2022-го, але регулярна комунікація допомогла.

На китайському напрямі дров наламано багато. Проте є велика кількість посередників, які важливі Пекіну і з якими в нас добрі відносини. Такими можуть бути, наприклад, Туреччина й Польща – якщо брати найближчих сусідів... Якщо ширше – ОАЕ, Саудівська Аравія, Казахстан, Пакистан, Єгипет. Вибір достатній. Працювати можна.

Але, окрім війни і миру, варто пам'ятати про раціональність. І США, і КНР будуть "зупиняти війну" заради чогось. Тобто реалізації якихось своїх планів у регіоні. А це означає, що потрібна конкретика і пропозиції в економіці й зовнішній політиці.

Джерело: Ігар Тышкевіч / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора